Світ у маминих долонях Найактуальніше Творчість наших читачів 

Світ у маминих долонях


ПОТЕНЦІАЛ ДУМКИ

Є два сонця – одне ми бачимо на небі, інше заховане в серці матері.


Саме так, лише мамине серце – тепле, ніжне, ласкаве, як сонце. Наповнене океаном любові і, нагороджене Божою ласкою, здатне дарувати Життя.

«Мамо, матінко, матусю!» – простягнувши рученята, промовляє малюк, дивлячись у найрідніші очі. «Дорога, рідненька, найкраща!» – промовляємо ми дорослі, пригортаючись до найвідданішої у світі нам людини. Важко перерахувати всі чесноти, якими Бог нагородив матерів, але найважливіші з них – любити і пробачати, звеселяти і розраджувати, день і ніч тримаючи відкритими для них двері хати та серця…

Сучасний світ вносить свої корективи в материнство. Та відповідаючи на виклики часу, жінка встигає бути не тільки доброю мамою і дружиною, але й успішно реалізує себе на роботі, займає посади і приймає важливі рішення. Є такий вислів: «Рука, що гойдає колиску, здатна сколихнути весь світ». Я вважаю, що у цьому вислові влучно сказано, якою Божою силою наділені матері. Тому важливо, щоб кожна мати, незважаючи на свою зайнятість, завжди пам’ятала головні постулати материнства:

  • бути поруч і навчати;
  • формувати і виховувати;
  • направляти, а не управляти;
  • супроводжувати, а не вести;
  • бути духовним наставником, молитись.

 

«Бо справжня мати, якщо захоче, може замінити тисячу вчителів».

Як бачимо, місія матері – велика, доля її – благословенна,

Сила – неоціненна. І, незважаючи на свою ніжність і тендітність, вона здатна міняти цей світ, тримаючи нове життя у своїх долонях…

Тому у цей квітучий травневий день привітаймо своїх матусь словами вдячності, пригорнувшись до їхнього серця. І тоді воно посміхнеться крізь добрі мамині очі і своїми променями любові зігріє весь світ.

Я очі мами порівняю із зорею,
Полярною, що світить над землею.
Я голос мами порівняю з ніжним ехом,
Що лине до нас завжди, хоч й здалека.

Приспів:
Мамо, мамо, мамо, матінко, матусю,
Я до тебе ніжно пригорнуся.
Мамо, мамо, мамо, моя матінко, рідненька,
Ти найкраща, найдорожча в світі ненька.

Я серце мами порівняю з сонцем ясним,
Промінням теплим і завжди незгасним.
Любові силу з благодаттю порівняю…
Її я цілим серцем відчуваю.

Молитву мами порівняю з чудесами,
Що нас рятують темними ночами.
Її терпіння важко осягати…
Хто, як вона, ще здатен так чекати?!

Батьківська хата… Найкраще місце на землі… На колінах промовляє молитву мати. Це вона благає за своїх дітей, щоб Бог не дав їм забути дорогу до її дому, до теплої колиски дитинства, до місця, де завжди їх щиро чекає вона – найдорожча, найрідніша людина у цілому світі. Тому у тривозі чи радості, у зневірі чи натхненні, у багатстві чи бідності, завжди повертаймося дорослими дітьми на дорогу, яка навічно закарбована у нашому серці, дорогу, на якій завжди невтомно чекає і виглядає нас наша мати. І, нехай її любов стане для нас незгасним маяком серед густих життєвих туманів…

Хоча навіть і вони, тумани, не забувають шляхи до своєї «материнської весни».

Прохолодні тумани опускалися з хмари,
На батьківське подвір’я, на батьківський поріг.
Листопадом з дощами і зимовими снами.
Легкий іній на скроні опустився, мов сніг.

Не блукайте тумани біля рідного дому,
Там у серці назавжди поселилась весна.
Легким пухом з тополі заквітчалися скроні,
Бо в батьківському домі є завжди теплота.

У іконах сховався, рушниками прикритий,
Тихий шепіт молитви, як святий оберіг.
То для тебе й для мене, не жаліючи часу,
Щиро просить матуся, щоб всміхався нам світ.

Ой тумани, тумани, ви блукайте лісами,
Заплітайтеся в коси золотавих беріз.
Не ступайте стежками, що ідуть біля брами,
Вберігайте матусю від зажури і сліз.

Розбрелися тумани, позгортавшись клубками,
Полетіли до неба на хмаринку свою.
Адже кожного в світі, навіть сивих туманів,
Шлях завжди повертає в материнську весну.

Оксана Лободяк

 

* * *

Розлетиться дитинство світами,
Дикий люд умертвить почуття.
Лиш ім’я твоє лагідне, Мамо,
Не розірве на краплі життя.

Через втомлені роки розлуки
Знов додому вернеться земля.
І натруджені мамині руки
Поцілує бліде янголя.

Посивілі тумани зів’ються
На тонесеньких зморшках чола,
Юні очі так ніжно всміхнуться,
Повні ласки, любові, тепла.

Сонне сонце дрімає над нами,
Вітер тихо шепоче казки.
І моїми торкнеться губами
Сивий дощ до твоєї руки.

І з малим янголям понесеться
Через роки розлук і жалю
Ніжне слово до рідного серця:
«Я люблю тебе, Мамо, люблю!»

Через кордони примх, почуттів, відчуттів, через кордони часу: зростання, дорослішання, юності та зрілості – тебе супроводжує МАМА. Ота, якій Бог в серце вклав до тебе любов – безпринципну, безкорисливу, безультимативну – живу, жертовну, вічну. Мама, що знала тебе ще від твого зачаття, від росту й поділу твоїх клітинок, від перших твоїх рухів, твоїх гикань, спазмів, твого першого плачу, крику, слова, кроку, бруду, немочі, безсилля, розквіту… Все, що відбувалося з тобою вперше, знала вона.

І то не просто так ВОНА – твоя МАМА, а ти – її син чи дочка. Такий задум Господній! Задум, щоб ти був народжений саме від цієї людини, щоб саме її називав мамою, щоб піклувався про її старість, щоб був її опорою та підтримкою.

Коли я думаю про МАМУ, то бачу, що Сам Бог, являючи до мене Свою безмежну милість, подарував мені ЇЇ. Саме так, і не навпаки! Я нічим не встигла заслужити її любов, а вона вже з першого дня піклується про мене; я так часто була причиною її сліз, а вона щоразу дивиться на мене лагідними, ясними очима; я іноді відмовлялася їй допомогти, а вона ніколи не жаліла своїх ніжних рук, щоб творити для мене добро. І якби не її молитви, що могло б втримати мене на землі?!

Досліджуючи поведінку матерів Біблії, бачу, що моя МАМА, як і кожна з них, так само вкладала себе в свою дитину.

Моя мама, як Анна. Довго чекала мого народження. Молилась за мене. Привела мене в Дім Божий і тепер щоразу благословляє на служіння. (Історія Анни та Самуїла)

Моя мама, як Ревека. Зробить все і навіть те, що зашкодить їй, щоб тільки я отримала благословення та мала добре життя. (Історія Ревеки та Якова)

Моя мама, як Йохавед. Готова боротись до останку за збереження мого життя, за мою цілісність; готова жертвувати собою, своїми радощами та втіхами, щоб все найкраще отримала її дитина. (Історія Йохавед та Мойсея)

Моя мама, як Агар. Відходить вбік, щоб не бачити моїх страждань, мого розпачу, мого безсилля, і молиться, щоб відновились мої сили; навіть тоді, коли поруч нема джерела життя, але є надія на Бога Живого. (Історія Агар та Ізмаїла)

Чи варто зараз ще раз нагадувати про почуття матері до своїх дітей? Чи варто говорити про той вічний незміримий скарб, яким є материнська любов? Я знаю, що більше понад усіх інших зрозуміють величезне щастя дитинності саме ті, чиїх матерів Господь покликав до Себе у вічність. І як би прикро та банально це не звучало, істина є істина: більше цінуємо, коли втрачаємо.

Тому саме зараз хочеться, щоб кожен – дорослий чи малий – переглянув себе й дав собі відповідь: якою дитиною я є для своєї мами? Скільки разів засмучую? Скільки радую та потішаю? Скільки разів прошу прощення? Скільки криком захищаю свою правоту? Як часто догоджаю? І як часто кажу, що зайнятий? Чи обіймаю? Чи лечу на зустріч? Чи знаю потреби та бажання? Чи дбаю, щоб було її улюблене? Чи віддаю молитвами за її молитви? Чи слухаю? Чи вникаю? Чи дякую? Чи люблю? І хоч роблю все хороше з цього списку, чи вистачить мені, щоб заплатити за те, що зробила для мене вона – моя МАМА?!

Хоч вистелю сто сотень рушників,
Хоч всі квітки зберу Тобі під ноги –
Не вистачить й півсвіту, щоб Тобі
Віддячити за приспані тривоги,

За тихе небо ніжно-голубе,
За радощі дитячого розмаю…
В молитві Богу принесу Тебе
І все найкраще, що від Тебе маю.

Моїм рукам зібрати б цілий світ:
Промінчик літа, зорі, теплі роси,
Усмішку ранку й яблуневий цвіт
Вплести у Твої посивілі коси.

Моїм устам би в пісні весняній
Подарувати радість галасливу,
Щоб марив сонцем погляд Твій ясний,
Щоб Ти була, Матусенько, щаслива.

Щоб в найдорожчих лагідних очах
Ні сліз, ні смутку спогад не залишив…
Давно дитинства світлий день зачах,
Та Ти мій сон ще дотепер колишеш…

О! Чим би й я віддячити могла
За молитви над кожним моїм кроком?
Ти найдорожча будеш, є й була
На все життя, на довгі-довгі роки!

Тьмяніє сила й велич королів,
Німих вельмож на мідних п’єдесталах…
Найкращу лиш Тебе Господь створив,
Щоб я з Тобою теж найкраща стала…

Людмила Досінчук-Тарасова

 

* * *

Та, що поруч

Де б далеко кожен з нас не був,
Завжди поруч буде його мати,
Бо той рідний материнський дух
Ні відстані, ні часу не здолати.

Скільки б вітер не розчісував каштан,
Знаю, що мене чекають вдома,
Наді мною ніжний мамин стан,
Ніби знов колисанки невтомні.

Для мене мама завжди молода,
Дрібними перлами їй посмішка біліє,
Навіть коли в волоссі сивина,
Гарнішої знайти я не зумію.

Згадаю ніжний запах теплих рук,
Порину в спогад, де була маленька,
Коли до школи бігла на дзвінок,
Й два пальці обіймала моя жменька.

І хоч, буває, часто помиляюсь,
Знаю, лиш мама зможе зрозуміти,
До неї я тихенько пригортаюсь,
Її поради найцінніші в світі.

Коли мене з’їдають біль і страх,
Я знаю, мати серцем відчуває –
Тоненька нитка поєднала нас:
Й мені болить, як мама знемагає.

Радію, коли хоч би раз у день
У трубці чую: «Як ти, моє сонце?»,
Вже з потяга шукаю силует…
Зустрілись очі – завмирає серце.

Матусю, люба, дякую за мрії й час
І за твої слова: «А я ж казала!».
Ніхто й ніколи не розділить нас:
Бо наші душі ниточка зв’язала.

Ми рідко говоримо нашим мамам приємні й дуже важливі слова: як ми їх любимо, як цінуємо, як ми сумували, як важко, коли мами немає поруч… Дивно, але я чомусь соромлюсь сказати мамі щось подібне, хоч вона для мене є найдорожчою з усіх, кого я знаю. Можливо, для таких, як я, й виникло свято День матері, щоб ми могли висловити всю любов і вдячність своїм мамам, але слід пам’ятати, що не тільки в цей день потрібно говорити важливі слова, а кожного дня!

Мій вірш доволі простенький: тут немає яскравих образів, звучних епітетів та гіперболізованих метафор… У простих словах і бідненьких епітетах я приховала ті спогади, які гріють голову, і ті образи, які йдуть від душі. Щоб висловити свою любов, на мою думку, не потрібно пишних слів, адже головне саме те, що говорить ваше серце.

Інна Буряк

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(6 голосів)

Також буде цікаво: