Наболіле: чи нарешті отямимося? Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

Наболіле: чи нарешті отямимося?

Подані нижче розмислення викликані такими чинниками. Найперше – короновірус, який охопив понад 180 країн і спричинив закономірний тотальний страх і знетямлення. Цифри лиха щоденно зростають: понад 2,5 млн осіб вражені вірусом, десятки тисяч відійшли в інші світи, порівняно багато врятовано. Найгірша ситуація у США і КНР (тут вірус знову викошує людей), передових, за західними мірками, цивілізаціях Італії, Іспанії, Німеччини, Франції – цим мілітарно-економічним потугам пророкували домінацію у ХХI столітті.

Карта світу (станом на 19.04.2020), яка показує ступінь враження країн короновірусом Covid-19
Карта світу (станом на 19.04.2020), яка показує ступінь враження країн короновірусом Covid-19

Що й казати, уся земна куля зіткнулася з незрозумілим ворогом. Якщо кілька десятиліть тому знаменитий британський соціолог Френк Фуреді у книзі «Політика страху» зупинявся передовсім на економічних, політичних, соціальних факторах, то нині вже усі гарячково шукають причини катастрофи, ліків, аби зупинити масову загибель людей. Чи не вперше сотні мільйонів людських істот закупорені у своїх помешканнях. Знову ж: чи не збуваються давні пророцтва про неминучий колапс нашої посутньо експериментальної цивілізації, яка знехтувала органічним принципом життя – тим, що від Абсолюту?

Другим побуджуючим мотивом для висловлення кількох думок стали прочитані перед самим Великоднем дві публікації. Перша – розмова журналіста Бориса Кругляка із американським професором Александром Болонкіним (емігрував із Росії) під інтригуючим заголовком (подаю в оригіналі) «Человек – бессмертен! Утверждает американский профессор Александр Болонкин» («Огонек», 1998, 8 сентября) – тут акцент зроблено на створенні електронного розуму, оскільки людина як особистість – це не більш як пам’ять, програми, звички; відтак до 2020-2030 років електронна людина 90 відсотків свого часу зможе витрачати на розвиток науки, технології. Інша публікація – коментар «Урок карантину» молодого українського філософа Володимира Єрмоленка у тижневику «Країна» (2020, 9 квітня). Тут акцент зроблено на поведінці людини із плоті й крові, яка після цього вимушеного онлайну «зустрічатиме друзів, обніматися й цілуватися, … аудиторія Facebook впаде до одного Цукерберга, … ми переоцінюємо своє онлайн-життя, адже можемо втратити один одного швидко, моментально, без попередження. І залишитися самотніми… Це перспектива повільного самогубства людства».

Отже, два автори, які репрезентують дві протилежні точки зору на людину, її призначення, чільні критерії, за яким треба оцінювати життя, сенс історії. Такі принципові позиції-світосприймання закономірно віддавна диктували відповідне світоконструювання. Адже вчинки людини, шляхетні й злочинні, помилкові й пошукові, є віддзеркаленням її думок, поглядів і бажань. Отже, повторимо в котрий раз зорієнтоване, доведене Христом для усіх часів і усім народам – «Не можете служити Богові і мамоні» (Мт. 6:24).

Якщо тоталітаризм більшовизму, нацизму та інших режимів впав під вагою своїх злочинів, то під сучасну пору завершує свій цикл тоталітаризм зиску, фарисейства, аморалізму, тобто неоліберальний проект. Цілком можливо, що нинішній переполох вселенського виміру якраз і спричинений інтуїтивним відчуттям останнього сигналу-попередження. Безнадійний прогрес сучасного світу, на чому наголошують віддавна моральні авторитети народів, напевно, вимагає жорстокого стресу.

Певна річ: найбільший гріх людини виявився у тому, що вона надіється на себе більше, ніж на Бога. Якщо типовий репрезентант і символ спекулятивного капіталу мільярдер Джордж Сорос доводить віддавна, що «абсолютна істина нікому не доступна», «ніхто не має монополії на істину», то він має на увазі переваги «відкритого суспільства» (Див.: «Западня для сверхдержавы» // Столичные новости. – 1999, 8-15 июня). Начебто є у цьому привабливий сенс, однак найсуттєвіше хитро проігнороване: мільярди людей за усю історію людства якраз збагнули абсолютну істину: Всесвіт – це думка Бога. Творець – не лише історичний факт, це найвищий факт. Якщо Бог існує, то для нас усе змінюється, починаючи від призначення. Не саме життя є цінністю, але те, чим воно наповнене. «Вчуся, друже, вдячності» (Григорій Сковорода).

Знову ж таки: на наших очах банкрутує примітивний матеріалізм як втілення егоїзму та насильства. У різних варіантах справжня, будуюча, література, культура, наука та інші сфери буття доводять: найгірше, що з нами може трапитися – це не щезнути назавжди з поверхні планети, а залишитися за кадром «живого» автентичного життя. «Той, хто зводить життя лише до матеріальних процесів, не розуміє, що таке життя і що таке людина. Визнаючи себе матеріалістом, нехтуючи значенням і силою духовного світу, людина тим самим вульгаризує, спрощує до смішного справжній стан, ображає і знецінює себе та інших людей. Так вартості, що про них говорив Блаженний Августин, «як в основному згода, в суперечливому воля, а у всьому любов» не є матеріальними, вони лежать в основі не лише духовного, а й матеріального існування, бо реалізується в нім. «У надрах християнства народилася особистість людини». Свідомість визначила і визначає буття» (Іван Розгін. «Чи буття визначає свідомість» // Листи до приятелів. – 1956, жовтень. – Ч. 10).

Примітивний матеріалізм і привів нас до багатьох нещасть, у тому числі й того, що діється на наших очах. Мало усе частіше й голосніше говорити про кризу перед лицем невагомості часу, історії та сенсу буття у постіндустріальних країнах. Можемо натомість переконатися в агонії системи цінностей споживання й розваг. Слід очиститися від «орієнтаційної сверблячки», тобто від копіювання інших (оцінка Івана Багряного), збагнути глибінь думки Василя Барки: «Від часу звільнення і до судного дня мусить бути в Україні примирена громада з її «веселими селами», що опанують пустельний простір руїни» (Докладніше див.: Василь Барка. «Сокира і духовна революція» // Літературна Україна, 1992. – 5 березня).

З нинішнього смутку й збентеження ми неодмінно вийдемо сильнішими. Надія на звершення найсміливіших сподівань у майбутньому визначається тим, що час з безглуздого поєднання відокремлених моментів доконечно стане освячений подихом Бога та вартостей святої правди-справедливості. Ми, українці, покликані допомогти собі й совісті людства в її есхатологічному поєдинку з вигодою. Тікаймо від диявольських сил негайно і чимдуж.

Висока гідність людини і людства покликана усвідомити себе колективним знаряддям волі Бога, який бажає порятунку усім. Згадаймо важливий моральний принцип активного християнства: необхідністю перетворювати зло в добро. З дистанції багатогранного досвіду людства у всіх царинах буття ми неодмінно приборкаємо небезпечні тенденції розчленування людської особи як Боготвірного феномену і руйнації цілісної гармонії світу. Віддавна емблематичні постаті народів розпізнали духовне і моральне неуцтво загалу, що вразило основи сенсосприйняття світу. Багато скаже нам таке судження Джона Мільтона – одного з лідерів англійської революції XVII століття: «Свого часу істина з’явилася у світ разом зі своїм Божественним учителем і являла тоді досконалу й прекрасну форму; але коли Він вознісся на небо, а Його апостоли заспокоїлися, тоді з’явилося покоління зловмисників, брехунів, які порубали прекрасне тіло первозданної істини на тисячу частин і розвіяли її за всіма вітрами. Відтоді її нещасні друзі ходять усюди і збирають, де тільки зможуть їх знайти» (Джон Мільтон. «Ареопагітика. Слово про свободу преси». – К., 1905. – С.37).

Істинна віра не згасне. Вона знову стане цілісною для усіх. Для цього мусимо вийти із забуття, взаємообмінюватися духовними багатствами, захищати найвищі цінності.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(7 голосів)

Також буде цікаво: