Музика, яка (не) поза політикою Культура Найактуальніше 

Музика, яка (не) поза політикою

Наш світ, здається, тріщить від того, як багато музикантів сьогодні створюють свої пісні. А ще більша кількість людей слухають їх та залюбки підспівують їм на концертах. Музика плавно і непомітно проникає у всі сфери життя людей. То чи може бути так, що політику вона уникає повністю?

Музику можна назвати однією з тих речей, які присутні у житті будь-якої особи, незалежно від віку. Спочатку мати вам співає колискову, аби ви швидше заснули, а згодом ви вже створюєте власні плейлисти на кожен випадок життя. Ми чуємо музику, коли вмикаємо радіо і телебачення, а будь-який фільм та серіал мають декілька власних саундтреків. Вона завжди поруч, щоб заповнити  тишу.

Часто, особливо від українських музикантів, можна почути вже незабутню фразу «музика поза політикою». Важко сказати, чи таке взагалі можливо. Оскільки ми розуміємо, що більшість пісень пишуться просто про конкретних особистостей, які з політикою точно не пов’язані. Проте здебільшого музиканти, що притримуються такої «політики», відмовляються не лише від згадок про політичне становище країни, а й від усього національного. Іноді навіть від мови. Чи завжди так було? Чи можна справді всю музику поставити «поза політикою» і викреслити з неї будь-які ознаки національності?

Національне відродження у музиці епохи романтизму

Повернемося всього лиш на кілька століть назад. Епоха романтизму завжди характеризувалася оспівуванням індивідуалізму. Головною темою для творів митців стає людина: її цінність, недосконалість та сила духу. Музика – не виняток. Вона стає більш емоційною та драматичною, а у композиціях змальовуються особисті почуття та переживання людини. Можливо, через це саме у цю епоху так багато композиторів створюють національно спрямовану музику.

Один із найвеличніших композиторів світу Фридерик Шопен у всіх асоціюється з Польщею. І не просто через те, що це його батьківщина: більшість свого життя він все ж провів за межами своєї рідної країни. А через те, що його композиції натхненні польським фольклором та ритмами, які були так близькі його народу. Серед усіх його творів, написаних лише для фортепіано, є велика кількість мазурок та полонезів. Саме ці напрацювання композитора найбільше розкривають нам красу використаних ним у музиці національних елементів. Полонез ­– це танець, який здебільшого виконувала польська знать на урочистих відкриттях танцювальних вечорів чи балів, а мазурка – польський народний танець. Саме тому для польського народу структура, ритм і звучання цих творів композитора були до щему в серці знайомі та пробуджували національну пам’ять.

Портрет Фридерика Шопена. Джерело зображення: Associated Press

Не всі композиції з національними елементами обов’язково мали спиратися на фольклор та народне мистецтво. Чеський композитор Бедржіх Сметана вдало зміг змалювати краєвиди Чехії, її легенди та історію в одному зі свої основних творів, який так і називається «Моя Батьківщина». Цикл симфонічних поем має шість різних частин. Вони могли би бути й окремими творами, проте поєднані спільною темою. Перша частина названа як стара фортеця, яка тепер розташована у Празі, «Вишеград», а друга («Влтава») описує найдовшу річку в Чехії, яка перетинає Прагу. Третя симфонічна поема «Шарка» відвертає нашу увагу від історичних пам’яток та пейзажів і занурює у чеський фольклор. Четверта поема «У чеських луках і лісах» знову повертає нас до пейзажів мальовничої батьківщини композитора, але вже зосереджується на ландшафтах чеського села. Останні дві частини – «Табор» та «Бланік» – названі на честь двох місць битв, що мали велике значення в історії Чехії. Звичайно ж, це не єдиний витвір митця, просякнутий національними символами, проте один із найвизначніших і популярних у всьому світі.

Бедржіх Сметана

Музика, звичайно ж, є не лише простою розповіддю з гарними мелодіями, але й часто стає елементом спротиву. Тому важливо згадати і про такого фінського композитора, як Ян Сібеліус і його найвідомішу симфонічну поему «Фінляндія». Спочатку композитор написав музику до серії картин, які ілюстрували минуле Фінляндії. Вони були представлені на святкуванні на честь преси, що було насправді завуальованим мітингом на підтримку свободи фінської преси від цезури, яку тоді вводила Російська імперія. Сам твір завершувався емоційною та патріотичною мелодією, яка мала назву «Фінляндія пробуджується». Ця частина стала настільки популярною, що композитор переробив її у самостійну симфонічну поему, яка незабаром отримала нову назву – «Фінляндія».

Ян Сібеліус

У музики може бути різне призначення: оспівати минуле, розказати про красу теперішнього, а іноді й поборотися за краще майбутнє. Романтизм, наскрізь просякнутий національними ідеями, дав нам багато музики, яка несла в собі пам’ять конкретних народів. І не завжди для цього потрібні були слова. Щоб пробудити в людині спогади, часто достатньо однієї ноти. Здебільшого така популярність використання фольклору та національних елементів у музиці й мистецтві були зумовлені подіями, що стрясали весь світ в епоху романтизму. Це перш за все революції та війни.

У наш час музика може мати таке ж призначення. Тому не можна стверджувати, що абсолютно вся музика є «поза політикою». Багато пісень стають символами революцій та важливих подій у різних країнах. Безліч музикантів критикують чи вихваляють владу за допомогою музики. Тому якщо якийсь один виконавець позиціонує себе «поза політикою» та уникає будь-яких національних згадок у своїх піснях, це не означає, що вся музика існує окремо від політики чи національної ідентичності її творця.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси)

Також буде цікаво: