Мар’яна Савка: «Все життя я вчилася долати фобії та страхи» Культура Найактуальніші 

Мар’яна Савка: «Все життя я вчилася долати фобії та страхи»

Українська поетеса, дитяча письменниця, перекладачка, авторка багатьох книговидавничих проектів Мар’яна Савка залюбки погодилася відповісти на декілька наших питань. Хто повпливав на формування її особистості? Які зустрічі стали для видавчині знаковими? З якого романсу розпочалось книговидання? А також секретами для авторів-початківців ділиться сьогодні з нами головна редакторка «Видавництва Старого Лева».

– Пані Мар’яно, Ваше видавництво має особливу затишну та творчу ауру… Як Ви досягли такої дружньої невимушеної атмосфери?

– Наш офіс – це наша домівка. Тут живуть творчі люди, яким не байдуже, який настрій у цих стінах. У нас колектив доволі великий, і дуже важливо, щоб усередині панувала злагода.

Ще з дитинства я любила творчі заняття. Грала на фортепіано, малювала, співала, цікавилась театром і завжди була серед книг. Хоча вони були не надто яскраві, але оскільки технології тоді були не так розвинені, як зараз, у книговидавничій сфері було менше конкуренції. У нашій родині завжди дарували книжки. На роботі в мого тата, у містечку Копичинці, у народному театрі при будинку культури була завжди якась піднесена і трохи казкова атмосфера. Який захват викликали, наприклад, створені художниками макети декорацій до майбутніх вистав, костюми, грим! Мені хочеться, щоб у видавництві, окрім ділової, була ще й трохи атмосфера творчого цеху.

– Ви згадали, що змалечку були серед книг. Поділіться з нами, хто ще вплинув на формування ваших смаків?

– У моїй родині завжди панувала приємна атмосфера, я не пам’ятаю якихось сварок, чи ще чогось. Я змалечку була з цікавими людьми. Мама, тато, брат, бабуся, родина моєї тітки (маминої сестри). Кожен з них відіграв для мене важливу роль. Мій батько тоді очолював театр у нашому місті, у виступах яких я також брала участь. У мене тато — це людина, яка не зупиняється на досягнутому. Хоча батьки вже мешкають у Тернополі, він уже багато років працює старшим науковим співробітником Музею політичних в’язнів, але любов до театру – це на все життя. У Тернополі він зібрав новий колектив і став режисером та художнім керівником молодіжного театру «Сузір’я». Мама має глибокий письменницький хист – вона авторка двох книжок новелістики та збірки казок, харизматична, із загостреним почуттям справедливості.

Для мене вихід на сцену був свого роду подоланням страху публічних виступів, я взагалі часто у житті долаю фобії – страх публічності, страх бути скритикованою, страх не бути першою. Більшість людей бояться виходити на публіку. А хто здолав у собі цей страх, той загалом успішніший. Бо вміння вільно висловлювати і доносити свої думки відкриває багато шляхів.

– А з друзів можете виокремити когось?

– У різні періоди мого життя у моєму житті були знакові люди, в яких я багато вчилася. Коли я була студенткою філологічного факультету університету імені Івана Франка, моїми друзями стали найкреативніші люди на факультеті, тож ми, звичайно, впливали один на одного. У моєму найближчому колі були Юля Міщенко, Маріанна Кіяновська, Наталка Сняданко, Наталя Томків, Юрій Чопик – усі вони стали важливими у культурній площині людьми. З Маріанною ми разом створили чимало проектів, з Юрієм створили видавництво, з Юлею, солісткою гурту «Таліта Кум», а тепер шоу-раннером українських телесеріалів, теж не раз працювали разом, і вона є учасницею мого проекту «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину». Наталка Сняданко та Маріанна Кіяновська співпрацюють з «Видавництвом Старого Лева» як автори та перекладачі. Ми були богемним товариством, спілкувалися з багатьма тепер дуже відомими людьми – Славком Вакарчуком, Юрком Хусточкою, Павлом Гудімовим, Романом Чайкою, Тарасом Чубаєм, Русланою Лижичко.

З відомим співаком і телеведучим Романом Чайкою
З відомим музикантом, співаком і телеведучим Романом Чайкою. Фото Володимира Василишина

Після університету я трохи працювала в театрі Леся Курбаса – о, там ціла плеяда харизматичних людей! Олег Драч, Володимир Кучинський, Андрій Водічев, Наталка Половинка, Тетяна Каспрук! Але в театрі я не затрималася, пішла працювати у бібліотеку ім. В. Стефаника, в НДЦ періодики. Дуже вдячна долі, що ті шість років у моєму житті були дуже гарні люди – там я, до слова, познайомилася з Наталею Іваничук, яка тепер є і моєю подругою, і нашим улюбленим перекладачем. Мені пощастило, що моєю керівницею була Лідія Сніцарчук, а колегами Мар’яна Комариця, Василь Ґабор. Всі вони дуже знакові для мене.

Паралельно з роботою в НДЦ я працювала для щоденної газети «Поступ», робила інтерв’ю з відомими людьми. Після одного такого інтерв’ю ми потоваришували з Віктором Морозовим, який став дуже важливим у моєму житті – і як друг, і як перекладач нашого видавництва, і тепер уже як хрещений батько мого сина.

– А є знайомства, які Вас вразили?

– Чимало. З останніх найяскравіших вражень – це знайомство з Філіпом Сендсом, який буквально перевернув мою свідомість книгою «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Це надзвичайно харизматична, цікава і знакова постать. Як і Генрі Марш – відомий у всьому світі нейрохірург, прекрасний письменник і надзвичайна людина. Товаришувати з такими людьми як Філіп і Генрі – це велика честь. Одного разу була в моєму житті зустріч з Ліною Василівною Костенко. Я була в неї в гостях, а Ліна Василівна була зворушливо гостинною і невимушеною у спілкуванні.

Усі люди прагнуть спілкування. А люди публічні часто ув’язнені у пастку міфів про їхню недоступність, прикрий характер, безперервну зайнятість. Наше видавництво розпочалось з видання книги Дарії Цвєк. На той момент пані Дарці уже було майже дев’яносто. Вона зимувала у доньки у Львові, і коли я наважилася і зателефонувала їй, то у нас відразу зав’язався «телефонний роман», це були довгі чудові розмови з людиною, яка вмістила в собі цілу епоху.

«Солодке печиво» Дарії Цвєк
Перша книжка «Видавництва Старого Лева» – «Солодке печиво» Дарії Цвєк. © artvertep.com

– Розкажіть нашим читачам трішки про специфіку роботи у видавництві?

– Ми можемо видати лише невеличку кількість із запропонованих рукописів. Раніше я читала все, що нам надсилали, тож 90 % свого часу витрачала на це, проте зараз кажу молодим видавцям, що це є марнування часу. Бо якщо у видавця (особливо молодого і з малим ще ресурсом) є потужність видати, скажімо, 20 книжок на рік, то найімовірніше, що 10 – це куплені іноземні видання, а ще 10 – українські, але більшість з них ви отримаєте не через редакційну скриньку, а прямо, через автора. Ще комусь із авторів ви самі запропонуєте видаватись у вас. Наш видавничий план-2018 на половину був готовий ще на початку 17-го. Зараз уже щось змінити у сформованому плані досить важко. Хоча, річ ясна, що я дослухаюсь до рекомендацій щодо тієї чи іншої книги.

– Ваше видавництво раніше спеціалізувалося на дитячій літературі. Який сегмент вона займає тепер?

– Дитяча література залишається нашим пріоритетним напрямом. Приблизно 60% наших видань – це дитяча література, і художня, і нон-фікшн. Тим паче ми стали активно продавати права на книги українських авторів за кордон. Тепер наші видання різними мовами світу можна побачити на різних континентах, у різних країнах. Франція, Іспанія, Польща, Литва, Латвія, Японія, Аргентина, Бразилія, США, Великобританія, Китай, Південна Корея, Тайвань – все це дуже цікавий досвід і перспективний напрямок.

– Яких авторів видаєте більше: українських чи зарубіжних?

– Приблизно однакове співвідношення між українськими та іноземними авторами. Іноземців хіба на 10-15% більше. Сьогодні у світі створюють феноменальні книги, які просто необхідно відкривати українському читачеві.

– Цікаво, яким є портрет Вашого читача?

– Читачі, на яких ми орієнтуємося, – це прогресивна верства, яка здатна мислити і робити самостійний вибір.

– І на завершення поділіться, будь ласка, секретами для письменників-початківців.

– Для письменника-початківця важливим, окрім, звичайно, таланту, є вміння працювати, бажання вдосконалюватися, вчитися, зростати. Молодим бути класно. Стільки можливостей вивчати мову – добре володіння англійською повинно бути обов’язковим. А ще треба багато читати, багато чим цікавитися, бути емпатичним, вміти підтримувати стосунки і комунікувати. Щоб подолати страх публічних виступів, раджу курс ораторського мистецтва або ж комунікаційні тренінги.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: