«Місія України – стримувати агресора», – Ганна Гопко
Зовнішня політика – один із нечисленних векторів розвитку України, який більшість українців оцінюють як успішний у діяльності попередньої влади. Не останній чинник цього успіху – парламентська дипломатія. Ганна Гопко, як перша жінка – голова Комітету у закордонних справах, успішно передала справи наступникам. А передавати було що, адже, за даними «ОПОРИ» та КВУ, саме цей комітет було визнано одним із найефективніших у Верховній Раді 8-го скликання.
– Верховна Рада 8-го скликання за прикладом багатьох держав закріпила у Конституції курс на членство в ЄС і НАТО. Чи вдасться його зберегти?
– У 2020 році в Києві вперше відбудеться Парламентська Асамблея НАТО. Ми очікуємо понад 600 гостей. Це наш шанс показати, що Україна, як контриб’ютор європейської безпеки, а не жертва російської агресії, має стати 31-м чи 32-м членом Альянсу. Членство в НАТО для нас – це інструмент змін всередині країни. Новобрана ВР має оперативно діяти, розуміючи, що «вікно можливостей» буде коротким з огляду на різні обставини. Ефективна робота нової ВР просто повинна зняти питання і зробити нікчемними «відмазки» членів Альянсу, які бояться дратувати Росію, щодо наших подальших перспектив.
– Якими сьогодні є наші позиції на міжнародній арені? Як би Ви визначили пріоритети зовнішньої політики?
– Тиск на Кремль має продовжуватися. Разом з литовськими колегами ми ініціювали Європейський інвестиційний план для України або, як його називають за аналогією з повоєнною підтримкою США для Європи, План Маршалла. Він має дорожню карту з набуття Україною членства в ЄС через отримання статусу кандидата в члени ЄС до 2027 року. Разом з ініціатором плану Андрюсом Кубілюсом, уже депутатом Європарламенту, продовжимо роботу в цьому напрямку.
Інший пріоритет – недопущення завершення будівництва газогону «Північний потік-2». Нещодавно Комітет Сенату США підтримав санкції проти ПП2 із рахунком 20:2 на нашу користь. Зауважу, що ці ж санкції заодно зупиняють «Турецький потік» в тій його частині, яка зашкодить нашому транзиту.
Інституційна пам’ять у політиці надважлива. Власне, тому я й запросила декількох новообраних депутатів, серед яких і Богдан Яременко, майбутніх членів комітету, в останні дні своєї каденції для передачі досвіду та контактів. Працюємо разом над усіма ключовими напрямками – що приємно, що всі однаково конструктивно налаштовані.
– Ви були ініціатором захисту прав корінних народів РФ. Така суб’єктна позиція України допоможе трансформувати Росію? Ваша логіка – щоб перемогти ворога, треба його змінити зсередини?
– Я мрію відвідати Москву – Красну площу – і взяти участь у відкритті пам’ятників жертв сталінського Голодомору та путінського режиму. Вірю, що Леніна нарешті поховають і, за прикладом декомунізації України, зметуть пам’ятники Сталіну.
Пригадуєте фото – Москва, серпень, 1991 рік, на Красній площі на танку прапор України? Київська Русь має розвалити Московію як тюрму народів, яку лише в 1721 році перейменували на Росію.
Це і є місія України – стримати навалу агресора на європейську цивілізацію, демократичні цінності.
