«Вхід без маски заборонено». Назавжди Найактуальніше Планета 

«Вхід без маски заборонено». Назавжди

Міністр охорони здоров’я Об’єднаного королівства Мет Генкок потрапив у халепу: таблоїд The Sun оприлюднив відео із камери спостереження, на якому він цілується зі своєю підлеглою у робочий час. Генкок, звісно ж, подав у відставку. Показово, що коментуючи цю ситуацію, медіа та сам колишній міністр роблять головний акцент не на службових зловживаннях чи подружній зраді, а на порушенні ковідних приписів, у порівнянні з якими усе інше відходить на задній план. В одному зі своїх вибачень Генкок виступив із формулюванням, яке сміливо можна робити лозунгом епохи Covid-19: «Я погоджуюсь із тим, що я порушив правила соціального дистанціювання за цих обставин. Я розчарував людей і дуже шкодую».

«Біблеїсти тепер вважають, що Адама та Єву насправді попросили покинути Сад, оскільки вони не носили масок»
«Біблеїсти тепер вважають, що Адама та Єву насправді попросили покинути Сад, оскільки вони не носили масок». Джерело зображення: Covid-19 Questions.

Усі розмови про те, що міністр порушив правила, встановлені його ж органом, – справедливі. Разом з тим, цей інцидент – типовий приклад ковід-комісарства, такого ж небезпечного, як і його виворітна сторона, ковід-дисидентство. Із весни 2020-го року люди, як це зазвичай буває, поділилися на два табори, із яких перший був готовий місяцями не виходити з дому, носити гумові рукавички влітку, засуджувати людей, які посміли повилазити зі своїх нірок, щоб трохи посидіти у парку. Були такі минулого року, пригадайте. Вони закликали інших мити руки кожні п’ять хвилин і привчали в жодному разі не торкатися обличчя. Сьогодні вони забули про ці вимоги, але встигли взятися за поширення нових. Другий табір схильний заперечувати існування ковіду, порівнювати ковід із грипом і не знаходити різниці, бачити змову еліт у намаганні обмежити права громадян, засуджувати і висміювати додіків, які, бачте, купилися на цю провокацію і носять маску, та ще й вакцинуються. Прибічників тверезої, виваженої позиції відносно мало, скоріше в одній голові вживуться дві окреслені вище полярні думки, які поперемінно витіснятимуть одна одну, ніж там складеться адекватна і збалансована оцінка.

Якщо ситуація протримається ще хоча б кілька років, соціальна дистанція, маска, санітайзер, термометр тощо закріпляться окремим розділом в етичному кодексі нашого часу. Там буде визначено, що в аеропорту слід будь-що дотримуватися дистанції у черзі на посадку, але потім ніхто не забороняє усім тертися носами в обмеженому просторі літака; що на конференціях та інших форумах необхідно тримати строгу дистанцію, але на спільне фото усім можна збитися до купочки; що у ресторан заходять винятково у масках, але коли сідають за стіл і беруться за їжу, то не гріх жбурнути її подалі; що у купе чи у плацкарті можна сидіти без маски, але на виході її слід обов’язково нап’ялювати, щоб не підставити провідницю, адже на пероні – камери; що політикам і чиновникам треба вдягати маску перед виходом на публіку (чисто для пропаганди правильної поведінки) і тут же знімати її, бо ж говорити у мікрофон незручно; що під час футбольних матчів запасні гравці повинні сидіти у масках (дбати про безпеку свою та інших), але якщо команда забиває, то можна обіймати товариша, яким би ковідним він не був; що на людній вечірці піпл від нічого робити може натирати руки санітайзером, – безпека ж бо на першому місці, крім того, це гарна альтернатива чоткам та спінерам; що на вході у будь-який заклад має стояти охоронець із китайським термометром, який ніколи не показує більше 35 за Цельсієм; що час від часу слід гратися в «карантин» – закривати нормальні каси і влаштувати одну імпровізовану у вузькому холі (так люди, замість просто купити і піти, згадають, як воно колись бувало на рок-концертах).

Суспільство трактуватиме маску як атрибут ґречного, законослухняного громадянина, такі-собі штани для голови: без них ніби й непристойно, але на пляжі – знімайте, жодних проблем. Маска стане універсальним дрес-кодом, без якого, як без маски на Гелловін, не пропустять на вечірку (тобто нікуди). Без якої, як без числа звіра на обличчі, за зауваженням Іоана Богослова, нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, ні їздити маршрутками. Причому, взагалі не принциповим є її правильне використання. На відміну від краватки, маску можна носити по-різному: класичний варіант – під нижньою щелепою, де вона виконує роль милого слюнявчика, але індивідуальний стиль допускає варіації від шиї до задньої кишені (щоб тільки петельки виступали), ліктя і навіть лоба. Якщо спекотно, маска чудово послужить віялом. Якщо зимно і сопливо – стане у пригоді як носовичок.

На фоні цієї комедії медіа потихеньку призвичаюють нас до думки, що ковід – у тій чи іншій формі – із нами назавжди. Суміжна теза, – із ненав’язливим знаком питання наприкінці, від якого нікому не легше, – що пандемії приходять і відходять, а людcькому обличчю комфортніше, безпечніше, тепліше залишатися у тому футлярі, у який його на початку запихали нібито тимчасово. «Чи стануть маски «новою нормою» навіть після того, як пандемія мине?» (CNBC). Або ще відвертіше: «Чи носитимемо ми маски завжди» (До речі, громадяни зовсім не проти). Звісно що так, носитимемо, питання в тому, які саме маски, адже деякі з них стали нормою ще на зорі людського роду.

Маска бунтівника

Фільми «V for Vendetta» (2005) та «Джокер» (2019) були, зокрема, серед численних передвісників наростання класового гніву та бунтівних настроїв по всьому світу. Упосліджені і знедолені проводжають хижим поглядом успішних і багатих. Боржники гострять ножі із думкою про кредиторів. У темних провулках орендодавців підстерігають орендарі. Підлеглі зриваються на начальників і грюкають кулаками об офісні столи. У двері елітам все наполегливіше шкрябають маси. Не покидає враження, що нервові підтанцьовування кришки над киплячою каструлею от-от закінчаться небаченим соціальним феєрверком, на фоні якого жовті жилети у Франції, «Захопи Волл-стріт» та BLM у США, кольорові революції, ісламський/правий/лівий тероризми здаватимуться лише блідими першими іскорками. Авторам обох фільмів протест бачився у масці, яка була засобом конспірації та способом виявити свою солідарність із протестом водночас. В обох фіналах натовп у масках Ґая Фокса чи у масках Джокера фізично ламає чинний порядок, не знаючи перешкод на своєму шляху. І навіть це був лайт-варіант, адже за фірмовими масками лиходіїв на зразок Джейсона Вургіза, Ґоустфейс або Пили вгадувався ще радикальніший, ще романтичніший протест одинокого генія-мізантропа.

«У всьому світі протестувальники носять маски Гая Фокса, щоб приховати свою особистість, присвячуючи себе справі»
«У всьому світі протестувальники носять маски Гая Фокса, щоб приховати свою особистість, присвячуючи себе справі». Джерело зображення: New York Times.

Маска покірного

За безжальною іронією долі, впродовж місяців епідемії носіння маски стало проявом не антисистемності, а конформізму, підпорядкування печатці чиновника та палиці поліцейського. Не бунтівники проти системи виходять у масках в годину повстання, а система одягає у маски суб’єктів, ніби в тюремну робу. А потім ще сканує усіх термометром, проявляючи в такий спосіб свою владу. Всупереч описаним вище очікуванням, протест нашого часу проявився не у носінні маски Джокера чи Ґая Фокса, а у демонстративному неносінні медичної маски, як жіночий протест в Ірані проявляється у демонстративному фотографуванні себе без хіджабу.

Вимоги прикривати дихальні шляхи мотивують турботою про інших («Маска захищає людей від тебе»), що є цікавим експериментом над суспільством, вихованим на засадах капіталістичного егоїзму. Німецький публіцист Ріхард Прехт у своїй свіжій книзі зауважує, що коли до людей у повсякденному житті у сто разів частіше звертаються як до споживачів, ніж як до громадян, коли турбота про себе винагороджується, а повага до інших вилазить боком, не потрібно дивуватися певному упередженню до пов’язаних із ковідом обмежень. «Більшою мірою вражає те, що стільки людей у Німеччині продовжують практикувати такі цінності, як порядність та повагу. Настільки багато, що порушення правил соціального етикету є не правилом, а винятком».

«Дякуємо, що носите маску. Дехто відмовляється». – «Я знаю, це так безвідповідально»
«Дякуємо, що носите маску. Дехто відмовляється». – «Я знаю, це так безвідповідально». Джерело зображення: Seattle Times

Маска іншого

В одному зі своїх словникових значень, маска – це набір соціально прийнятних поведінкових моделей, усталених уявлень про ввічливість, пристойність, тактовність і політкоректність. У цьому вся людська істота. Показово, що на латині «persona» означає не що інше, як «маска». Соціум як мінімум недовіряє та відторгає, як максимум репресує тих, хто говорить що думає, сміється на похороні або не хоче прикрашати дійсність, проголошуючи тост на чиємусь дні народження («Ти що? Вдягни маску!»). Відповідно до суспільних вимог, говорити незручну правду майже так само огидно, як прилюдно справляти фізіологічні потреби: таких навіть прирівнюють до божевільних. Виняток роблять для дітей, і то послідовно привчають їх не говорити всього, що у них на думці, якщо це може завдати комусь прикрощів. У такий спосіб більшість із нас ще у дошкільному віці привчається до лицемірства, до вписування в очікування суспільства, до лестощів і примату «здаватися» над «бути». Маска – це бар’єр між душею людини та оком стороннього. Маска – це гумова усмішка консультанта «чим вам можу допомогти», борода чоловіка і макіяж жінки. Маска – це фільтр, через який пропускають фото для сторіз, позбуваючись рештків природності. Це також весь профіль у соцмережі, який говорить значно більше про те, якою людина хотіла б здаватися, ніж про те, якою вона є насправді.

Інтернет-маска (фальшива ідентифікація) – інструментарій шахрая, налаштованого виманювати гроші або дезінформувати. Іноді до приховування своєї особи вдаються борці з дезінформаторами, як це роблять ельфи у Литві (борці з російськими тролями в інтернет-джунглях). Зорро і Бетмени теж носять маску, якими б благородними не були їхні наміри. Маска бандита знаходить противагу у масці поліцейського, адже обом є що приховувати. Маска дає можливість міняти статус, подорожувати ідентичностями. А найголовніше – відмовитися від себе і від відповідальності за свої вчинки. Дайте людині маску – і вона розповість вам всю правду, – писав Оскар Уайльд.

Маска приватного

У транспарентному глобальному селі, у якому особисте тане на очах, маска є закономірною реакцією останніх представників минулої епохи, незгодних перетворитися на акторів нової кінореальності, в умовах якої камери – на кожному стовпі і у кожного в кишені – готові фіксувати його найтривіальніший крок, розпізнавати обличчя, усе пам’ятати і нічого не забувати. Способів протистояти цьому залишається небагато: мало хто буде у змозі повидаляти акаунти у соцмережах, – це рівнозначно самогубству після хоча б нетривалого активного перебування у цьому вимірі людського життя. Значно легше вимкнути камеру під час онлайн-конференції, підставивши таким чином співрозмовнику чорний екран (ще одну маску); придумати собі нікнейм із довільних цифр і символів, який ніхто й ніколи б не зумів ні запам’ятати, ні розшифрувати, ні вимовити; поставити на аватар улюбленого мультяшного героя дитинства; ввести у гугл-форму хибну дату народження; не розраховуватися карткою в інтернеті; не ставити галочку про згоду на обробку персональних даних; не брати трубку, якщо телефонують із невідомого номера; користуватися TOR; вимкнути GPS… Та все це – жалюгідні потуги викликати на двобій дракона транспарентності, розмахуючи картонним мечем приватності: боротьба більш-менш успішна рівно доти, доки дракон тобою по-справжньому не зацікавиться.

Джерело зображення: contactmapping.com

Якщо життя неминуче проростає крізь асфальт, то й жива людина рано чи пізно проросте крізь свою маску, звільнившись від нав’язаних їй медичних, соціальних та емоційних пут, – як прощені Богом Адам і Єва повернуться коли-небудь до раю, де їм знову можна буде обходитись без «масок» на причинному місці. Залишається лише сподіватися, що у постковідному раю, якщо він колись настане, за масками виявляться первозданні людські обличчя, а не вилюднена порожнеча.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(10 голосів)

Також буде цікаво: