Правовий захист журналістів в умовах гібридних викликів і загроз (ч. 1)

Перш за все, слід зазначити, що Конституція України, а саме стаття 15, визначає заборону на цензуру, яка є однією з фундаментальних гарантій розвитку свободи слова та незацікавленої (безсторонньої) журналістської діяльності в нашій державі. Крім того, стаття 34 Конституції гарантує кожному право на свободу думки та вираження поглядів. Однак у цій же статті зазначається, що це право може бути обмежене законом у відповідних обставинах в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності чи громадського порядку.

Гарантії діяльності ЗМІ також включають такі фундаментальні фактори, як вільний вибір форми фіксації з використанням відповідних технічних засобів, право на поширення інформації під авторством або псевдонімом, право не розголошувати джерела інформації або інформацію, яка може сприяти ідентифікації таких джерел.

Беручи до уваги той факт, що повномасштабне вторгнення Росії на територію України обернулося військовими і терористичними актами проти цивільного населення України, можуть бути використані спеціальні правові норми галузевих нормативно-правових актів, а саме Закону України “Про боротьбу з тероризмом”. Таким чином, стаття 17 цього закону передбачає певну специфікацію для інформування громадськості про терористичний акт, зокрема, під забороною знаходиться розповсюдження інформації через засоби масової інформації або іншими способами, які:

• розкривають спеціальні методи і тактику для військових операцій;
• можуть ускладнити військові операції та/або поставити під загрозу життя та здоров’я людей;
• має на меті пропаганду або виправдання військової агресії, містить заяви осіб, які виступають проти вжиття відповідних заходів силами оборони або закликають до опору;
• документ містить дані про об’єкти та матеріали, які можуть бути безпосередньо залучені до актів збройної агресії чи тероризму;
• висвітлює інформацію про особовий склад сил спеціального призначення а також керівництва відповідних військових структурних підрозділів, які беруть участь у виконанні бойових завдань, а також про осіб, які беруть участь у цих діях без їх згоди.

Перші три пункти списку забороненої інформації недостатньо визначені, що може призвести до неоднозначного тлумачення цієї заборони під час відповідних правовідносин, а також створити можливості для маніпуляцій і зловживань з боку відповідних структур, які можуть чинити тиск на журналістів і засоби масової інформації в їх професійній діяльності.

Крім того, законодавством України передбачено, що контакти з представниками ЗМІ в зоні бойових дій здійснюються начальником оперативного штабу або призначеними ним особами.

Я хотів би відзначити, що керівництво з безпеки журналістів, опубліковане в 2014 році за підтримки Управління представника ОБСЄ з питань свободи вираження думок в засобах масової інформації (2-ге видання), що стосується питання про адміністративні та правові рамки для забезпечення безпеки журналістів, постановив, що закони про державну безпеку і боротьбу з тероризмом повинні бути ретельно визначені і обмежені в часі і обсязі, а основне право на свободу слова і самовираження має належним чином враховуватися при їх розробці і застосуванні.

Наразі в нашій державі відбувається багато процесів, які зумовлені повномасштабним вторгненням Росії на територію нашої країни. Враховуючи зазначене, вбачається актуальним забезпечити захист як українських журналістів, так і зарубіжних, які саме висвітлюють відповідні аспекти російського вторгнення. Так, ст. 19 приєднуються до організацій-партнерів Платформи Ради Європи із сприяння захисту журналістики та безпеки журналістів, рішуче засуджуючи загрози життю та безпеці журналістів, що є результатом незаконного вторгнення Російської Федерації в Україну, і закликає захистити Українські та міжнародні репортери про війну.

Вільний потік незалежних і точних новин та інформації є важливим у конфліктних ситуаціях. Наші організації закликають до термінової та практичної міжнародної допомоги та підтримки відважних журналістів в Україні, які прагнуть надати українському народу та світовій громадськості своєчасну та реалістичну картину подій, а також іноземних журналістів, які ризикують життям, висвітлюючи в Україні та про Україну. Їхня робота допомагає убезпечити людей і гарантує, що міжнародне співтовариство може зрозуміти всі наслідки цього вторгнення та його жахливий вплив на життя людей.

Безпосередня фізична безпека журналістів на місцях – українських та іноземних – є нашою першочерговою турботою в умовах безперервної ескалації бойових дій. Ми наголошуємо, що журналісти вважаються цивільними особами згідно з міжнародним гуманітарним правом і не є законними цілями. У 2015 році Рада Безпеки ООН прийняла – одноголосним голосуванням – Резолюцію 2222, яка підтверджує, що держави повинні поважати та захищати журналістів як цивільних осіб. Резолюція 2222 також підтверджує, що медіа-обладнання та установки є цивільними об’єктами і не можуть бути об’єктом нападу чи репресій.

Ця ж резолюція вимагає від держав поважати професійну незалежність і права журналістів. Партнери Платформи Ради Європи засуджують усі спроби обмежити незалежне висвітлення російського вторгнення та наступних бойових дій, зокрема в самій Російській Федерації. Журналісти в Російській Федерації, які висвітлювали антивоєнні демонстрації, зазнавали переслідувань і свавільних затримань. Російський медіарегулятор продовжує погрожувати незалежним ЗМІ, блокувати їхні сайти та примушувати до видалення статей за відхилення від офіційної державної лінії щодо війни. Це абсолютно неприйнятне порушення права російської громадськості на незалежну інформацію. Ми також засуджуємо триваючі та широко поширені репресії на незалежні ЗМІ в Білорусі, де за ґратами залишаються 32 журналісти та представники ЗМІ.

Платформа Ради Європи, загальноєвропейський механізм моніторингу та звітності, спрямований на протидію всім формам нападів на фізичну безпеку журналістів і законний захист, перетворилася на важливий засіб притягнення європейських держав до відповідальності за серйозні порушення. Тепер ця роль стала ще більш необхідною, і зараз надзвичайно актуально документувати всі напади на журналістів та інші спроби обмежити можливість журналістів висвітлювати війну.

Цей безпрецедентний напад вимагає об’єднаних зусиль для захисту прав і безпеки журналістів, які працюють в Україні. Потрібна термінова гуманітарна допомога журналістам, які працюють в Україні, щоб гарантувати, що вони можуть продовжувати виконувати свою роботу в безпеці. Це включає фінансову підтримку незалежних ЗМІ, а також необхідне обладнання безпеки та інші форми практичної підтримки. Ми закликаємо всіх учасників Ради Європи надати екстрену фінансову підтримку, яку можна надати журналістам, журналістським організаціям і ЗМІ в України. У той же час було б доцільно всім зацікавленим урядам, а також міжнародним неурядовим організаціям зробити все можливе, щоб підтримати журналістів, які будуть змушені покинути країну, і створити бази репортажів за кордоном.

Далі необхідно зазначити, що дійсно позитивним кроком у векторі розвитку прав іноземних журналістів в Україні було запровадження урядом нашої держави спрощених умов перебування іноземних журналістів в Україні. Тепер іноземні журналісти, акредитовані під час воєнного стану, зможуть працювати без продовження посвідки на тимчасове проживання в Україні після її закінчення. Обмеження щодо терміну перебування в Україні не стосуватимуться журналістів. Такі правила встановлюються Урядом на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування чи припинення.

Міністерство оборони України повідомить Адміністрацію Держприкордонслужби та Державну міграційну службу про акредитованих представників ЗМІ. Таке рішення було зумовлене необхідністю спростити діяльність іноземних журналістів щодо висвітлення війни в Україні.

Відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, що проживають на законних підставах на території України на час роботи в Україні.

Окрім цього в Україні було запроваджено законодавчу новелу у вигляді обов’язкового страхування життя та здоров’я іноземних журналістів, що в свою чергу, на наш погляд, є доволі позитивним рішенням у векторі захисту прав іноземних журналістів в Україні, особливо на тлі останніх подій які відбуваються в нашій державі через діяння Росії на території України. Так, Верховна Рада України ухвалила законопроект про надання додаткових гарантій безпеки іноземним журналістам, які працюють в Україні в районах бойових дій або на тимчасово окупованих територіях.

Законопроект передбачає обов’язкове страхування життя та здоров’я іноземних журналістів та інших працівників ЗМІ (наприклад, операторів, водіїв тощо) на період їх роботи в районах бойових дій та/або на тимчасово окупованій території України.

По-друге, працівники засобів масової інформації, які виконують роботу в небезпечних для життя і здоров’я умовах, повинні бути забезпечені роботодавцем відповідними засобами захисту, а саме: бронежилетами, шоломами, які захищали б їх від поранень вогнепального та осколкового механізму спричинення, а також медичними аптечками.

Слід зазначити, що до ухвалення цього законопроекту ЗМІ надавали своїм працівникам лише відповідні документи та сигнальні засоби ідентифікації.

По-третє, у разі поранення (контузії, травми чи каліцтва), заподіяного журналісту під час виконання професійних обов’язків, йому виплачується одноразова грошова допомога з державного бюджету у розмірі 50 прожиткових мінімумів.

Як відомо через початок повномасштабного російського вторгнення в Україну наша держава стала значною мірою привабливою для представників міжнародної журналістської спільноти. Через це іноземні журналісти масово почали приїздити в Україну для виконання своїх журналістських функцій. З одного боку це позитивний аспект, оскільки світ повинен знати правду і ця правда повинна знижувати рівень довіри до російської пропаганди. Однак, з іншого боку такий масовий потік медіа до нашої держави, на мій погляд, може і принести шкоду нашій державі в аспекті національної безпеки, оскільки інформацією яку подають іноземні колеги журналісти може користуватись ворог в реалізації своїх кримінально-протиправних умислів. Саме через це в Україні було запроваджено систему акредитації ЗМІ для висвітлення військових злочинів Росії. Представники іноземних ЗМІ, які бажають відвідати Україну під час війни з метою здійснення журналістської діяльності, повинні отримати акредитацію в Міністерстві оборони України. Для цього їм необхідно заповнити відповідну форму, зокрема вказавши особисті та паспортні дані, назву ЗМІ, яке представляють, посаду та номер журналіста. Цю форму необхідно заповнити в текстовому редакторі та подати визначені законодавством України документи.

Після цього Міністерство оборони України перевіряє подані документи та у разі позитивного рішення надсилає заявнику електронну версію прес-карти.

Надану прес-карту необхідно пред’явити на вимогу військових та правоохоронних органів України. При цьому журналіст має бути екіпірований у бронежилет і шолом. Відсутність засобів індивідуального захисту може стати перешкодою для відвідування окремих регіонів України. Якщо журналіст порушує умови журналістської діяльності, розголошує конфіденційну інформацію чи передає прес-картку іншій особі, такий журналіст позбавляється акредитації без права її відновлення. Міністерство оборони України та Збройні Сили України в умовах воєнного стану не несуть відповідальності за життя та здоров’я представників ЗМІ іноземних держав, які перебувають у районі бойових дій.

Яка інформація не підлягає розголошенню:

• описи, зображення та умовні написи, які ідентифікують або можуть ідентифікувати українські військові об’єкти;
• відомості про операції (бойові дії), які проводяться або плануються Україною;
• відомості про систему охорони та оборони військових об’єктів України та засоби захисту особового складу, озброєння та військової техніки, що застосовуються (крім видимих або явно зображених) тощо.

У разі підтвердження факту розголошення конфіденційної військової інформації представник іноземного ЗМІ може бути притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до КК України щодо протидії несанкціонованому поширенню інформації про напрямок, переміщення міжнародної військової допомоги Україні, перевезення, переміщення чи розміщення Збройних Сил України чи інших військових формувань України, вчинені в умовах воєнного або надзвичайного стану».

Зазначені нововведення, на мій погляд, не слід сприймати як обмеження права на вільну журналістську діяльність. Оскільки, дані обмеження є пропорційними і вони запровадженні з метою захисту національних інтересів України та запобіганню доходження стратегічно важливої інформації до відома ворога.

Попри зазначене, значною силою у забезпеченні розвитку і захисту прав іноземних журналістів в Україні та вітчизняних журналістів за кордоном є міжнародна спільнота. Так, як до вторгнення російської армії на територію суверенної України, так і після активізувався міжнародний заклик покращити безпеку журналістів в Україні.

Рівень атак на журналістів та нагальну потребу покращити їхню безпеку широко визнали учасники конференції «Безпека журналістів: імператив для вільних ЗМІ. Свобода слова та громадський порядок». Конференція високого рівня, яка відбулася 3 лютого 2017 року в Києві, Україна, була організована ОБСЄ, МЗС України та Радою Європи.

Українські медіаорганізації, громадянське суспільство та державні інституції розглянули поточну ситуацію з безпекою журналістів, обговорили законодавчі та практичні заходи щодо захисту свободи преси та безпеки журналістів в Україні. Роль сил безпеки та членів судової системи була особливо підкреслена на двох панелях як важливий спосіб покращити безпечне здійснення журналістської діяльності з метою покласти край безкарності за напади та злочини проти журналістської діяльності. Залишається дуже високий рівень безкарності нападів на журналістів, у тому числі з боку правоохоронців. Це породжує втрату довіри до правової системи.

На наш погляд, слід погодитись із важливістю підвищення спроможності сил безпеки та судової системи з цих питань. Посібник ЮНЕСКО «Свобода вираження поглядів і громадський порядок», представлений під час конференції, пропонує комплексну програму підготовки сил безпеки щодо свободи вираження поглядів і, зокрема, у сферах сприяння прозорості, полегшення відносин між силами безпеки та ЗМІ та посилення безпеки журналістів. Необхідно закцентувати увагу на тому, що тренінги для силових структур на основі посібника ЮНЕСКО будуть дуже потрібні Україні. Також актуальним вбачається включення цих навчань в наступний план співпраці з міжнародними організаціями.

(Продовження буде)