«Великі люди» у віртуальному світі Найактуальніше Наука 

«Великі люди» у віртуальному світі

Життя не стоїть на місці, і технологічний бум настільки стрімкий, що вгледіти за новинками стало дійсно важким завданням. Створення різноманітних пристроїв спрощує життя людей. Найінтенсивніше сьогодні розвиваються інформаційні технології. Багато хто виступає проти надмірного впливу ІТ на життя людини, а дехто ще змалечку знайомить своїх вундеркіндів з віртуальним світом. Хорошим прикладом останнього є відомий проект KID’IT – перший в Україні освітньо-технологічний майданчик для «осучасненої» малечі. Тож на чому зараз виростає «нове» покоління? Про це погодилася розповісти співзасновник проекту KID’IT Надія Андрущенко.

Надія Андрущенко
Фото зі сторінки Надії Андрущенко у Facebook

– KID’IT як проект виник порівняно недавно. Як саме з’явилася ідея створення такої платформи? Хто був ініціатором?

– Це дуже цікава історія. У мене є партнерка по бізнесу Юлія Тарасова. Майже три роки тому я прийшла до неї на співбесіду, і ось замість того, щоб говорити про влаштування на роботу, ми почали обговорювати, що відбувається у світі, чого не вистачає в маленькому місті Рівному. Тоді була лише одна структура, яка займається з дітьми після 11 років і старшими. У моєї колеги Юлії двоє дітей, тоді вони були зовсім малюками. На той час вона прагнула технологічного навчання для своїх вундеркіндів. Перш за все у неї був персональний інтерес створити спільноту для своїх дітей, де вони вчитимуться активно користуватися планшетом. А я раніше викладала математику, і у мене був великий досвід роботи з дітками. Завжди дивувало те, що малюки, які насправді є талановитими, у школі отримували двійки. Тому я хотіла створити щось зовсім нове, незвичне для батьків. Нині вже популярний саме ігровий формат, проте декілька років тому це була своєрідна «дикість» (особливо для Києва).

Що ж до процесу створення, то ми розробили авторську програму, Почали пробувати на п’ятирічних. Все починалося з тестування. Це було чудовою можливістю для перевірки методики, її аналізу та вдосконалення.

Методика
Спеціально для KID’IT було розроблено прогресивну авторську методику. © kidit.com.ua

– Сучасну дитину справді важко відірвати від улюбленої гри чи то на комп’ютері, чи то на планшеті. Багато батьків борються з цією проблемою. Проект KID’IT тісно пов’язаний з використанням різноманітних гаджетів, зокрема планшети є незамінними «помічниками» на заняттях. Погодьтеся, що вони мають досить сильний вплив на зір та психоемоційний стан дитини. Чи є якісь застереження для батьків, які хочуть привести своїх дітей на заняття?

– Звичайно. Коли ми приймаємо дитину, знайомимося і з батьками. Наше завдання – пояснити їм, як саме вони мають реагувати на «міні-досягнення» своєї малечі. Важливо обговорювати з дитиною те, що вона подивилася, і стежити, аби її вподобання не суперечили сімейним цінностям. Планшет – чудова можливість зайняти дитину, проте потрібно контролювати цей процес.

Звісно, якщо 6 годин на день вдивлятися в планшет – це шкідливо. Тому ми вчимо робити вправи для очей, аби розслабляти очне яблуко. Що ж до психоемоційного стану, то тут все проходить індивідуально. Контент потрібно відбирати. Знову ж таки, гаджети – не абсолютне зло, бо дітям жити з ними в майбутньому. Все важливо дозувати і, перш за все, пояснювати, як саме потрібно користуватися гаджетом, аби не шкодити здоров’ю. Діти – насправді розумні істоти, «великі люди», які все розуміють (усміхається).

гаджети – не абсолютне зло, бо дітям жити в майбутньому © kidit.com.ua
«Гаджети – не абсолютне зло, бо дітям жити з ними в майбутньому». © kidit.com.ua

– Ви маєте справу з юними особистостями, а їх, як кажуть, здивувати дуже важко. Розкажіть, як Вам вдається зацікавлювати маленьких «критиків»?

– Діти у нас займаються з 5 до 10 років. Були й такі, що мали 3,5 рочки і давали фору шестирічним. Система курсу побудована по рівнях. Кожен рівень складніший за попередній, має певну тематику. Один рівень – 12 занять (1,5-2 місяці). Заняття проходять щовихідних.

Сучасних дітей дуже важко здивувати матеріальним, проте їх легко здивувати ставленням, людяністю. Викладач спілкується з ними на рівних: на рівні очей, залюбки дає «п’ять». Що ж до заохочення, то у нас є правило – «допоможи другові». Коли хтось не знає, як щось зробити, він іде до іншого і просить допомоги. Виникає співпраця і обмін знаннями.

– Викладачі у Вас мають своєрідне прізвисько «Ніндзя». Чому саме цього героя Ви обрали?

– Коли ми тестували програму, діти питали: «Як вас називати? Ви хто?». «Гримуче» поєднання імені та по батькові для них звучить складно, тому ми взяли супергероя Ніндзю – популярного серед дітей лабораторій MITLab. Він є другом і наставником. Це абсолютно інша генерація викладача, який буде спільно з дитиною програмувати, повзати з нею на колінах і створювати найбожевільніші ідеї дитини щодо її ігор (усміхається).

Відбираємо ми викладачів за певними критеріями. Передусім це відкритість, готовність до критики, до експерименту, ввічливість.

Викладачі
Вимоги до викладачів прості й складні водночас. © kidit.com.ua

– KID’IT – школа програмування, яка розробляє нові ігри, анімацію та фільми. Як проходить процес представлення власних проектів?

– Ми лише навчаємо дітей розробляти проекти, але самостійно їх не створюємо. У нас немає такого готового продукту. Ми не студія розробки. У дітей є випускний вечір в кінці навчання, і саме тоді вони представляють власний продукт: мають презентувати себе, розповісти про що ця гра, який сюжет, як виникла ідея створення тощо.

– Проект користується неабиякою популярністю: заняття проводяться в семи містах України. Поясніть, як можна потрапити в школу KID’IT.

– Головне – бажання. І розуміння, чому Ви йдете до нас. Достатньо просто зайти до нас на сайт, заповнити анкету і записатися на тестове заняття.

– Проект KID’IT – справжній простір для творчості. Креатив, запал та іскра в очах ніколи у вас не згасають. Як досягти такого результату?

– Для мене важливим є команда, яка працює поруч зі мною. Вони мають горіти цим. Так само важливими є клієнти. Головне – чути їх: як критику, так і те, що саме їм подобається.

– Що є головним кредо особисто для Вас?

– Моє кредо – жити так, щоб люди від спілкування зі мною ставали щасливішими. Проте в своїй роботі я не вірю просто у диво. Вірю в те, що треба ґарувати. Хочеш чогось досягнути – тяжко працюй.

Бачити можливості скрізь – це навик, який виховується. Бувають такі ситуації, з яких ти не бачиш виходу. Їх просто треба пережити. Нині молодь дуже багато бідкається. Насправді ж можливості є всюди. Тут питання в іншому: «Чи готовий ти тяжко працювати?». Треба власноруч шукати прийнятну нагоду. А далі все залежить від вашої сміливості. Не бійтеся ризикнути.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(7 голосів)

Також буде цікаво: