«Добрі мамині казки» – унікальний проект, що мандрує українськими школами та бібліотеками Культура Найактуальніше 

«Добрі мамині казки» – унікальний проект, що мандрує українськими школами та бібліотеками

«Для мене дуже важливо, щоб моя книга знайшла свого читача сама, – зізнається львівська письменниця, журналіст, авторка дитячої книжки «Добрі мамині казки» Леся Кічура. – Прийшла до нього у школу та бібліотеку, захопила розповіддю, ілюстраціями та своїми розмальовками. Книга має віднайти читача через автора, зустрічі-знайомства з ним, а не просто лежати у книгарні на полиці й чекати, поки її врешті візьме хтось до рук».

Як відбувався процес творення казки, що надихає авторку на написання, ми дізналися в ексклюзивній розмові.

Львівська дитяча письменниця Леся Кічура
Львівська дитяча письменниця Леся Кічура. Фото Лілії Радецької

– З початку написання книги планували, що проект стане всеукраїнським?

– Мені дуже хотілося, щоб він вийшов за межі Львова. Проте я навіть не очікувала такого великого зацікавлення від читачів щодо свого проекту. Радію, коли на свої сторінки у соціальних мережах отримую нові й нові запрошення і самі люди з інших міст допомагають мені все обумовити на місці. Це надихає творити далі й не зупинятися перед дрібними перешкодами.

– У які міста, окрім Львова, Ви завітаєте із презентацією?

– Запрошення були від: Червонограда, Івано-Франківська, Києва, Тернополя та Хмельницького. Зважаючи на те, що в Червонограді у мене друзі, які працюють на телебаченні – з’явилися помічники, які радо зголосилися допомогти зорганізувати зустріч із дітьми. Туди подаюся зі своїм проектом уже 7 червня. Впродовж одного дня матиму зустріч у трьох бібліотеках, на радіо та телебаченні. Тамтешні медіа уже анонсують приїзд проекту «Добрі мамині казки».

– Де можна придбати Вашу книгу?

– Книга вже продається у крамниці «Книжковий дворик» на Винниченка, 4. Крім того, більшість купує її через Інтернет, пишучи повідомлення мені на сторінку Facebook, й отримуючи примірники книг «Новою поштою». Тут система доставки працює, неначе швейцарський годинник (усміхається).

– Чи робили Ви якусь промоцію свого проекту завчасно? Якщо так, то з яких елементів вона складалась?

– Звісно, адже мені хотілось, щоб про проект дізналися ще до того, як він стартує. Тому організовувала зустрічі з дітьми у різних локаціях, де ми не лише читали казки, а й випікали та розмальовували пряники, адже у моїй книзі є дві пряникові історії. Це дало змогу показати дітям, що казка буває: смачною, запашною, пряниковою. Малечі так подобалися такі дійства, що діти не хотіли розходитися додому.

На всіх закордонних романах, які видаються в Україні мені завжди подобався маркетинговий хід, коли на обкладинках книг розташовували відгуки відомих людей або авторитетних газет. Тому вирішила цим скористатися й для своєї книги. Попередньо звернулася до кількох своїх друзів, які мають стосунок до видання книжок або дитячої літератури з проханням проглянути мої тексти і написати відгуки. Дуже зраділа, коли друзі погодилися. Обкладинку моєї книги вже невдовзі прикрасили чудові відгуки-враження моїх колег. Зараз кожен, хто бере мою книгу до рук – дивується: «А вам писали відгуки…».

Форзаци книжки з відгуками відомих людей
Форзаци книжки з відгуками відомих людей

– Ваші улюблені казки серед дітей і дорослих – які вони?

– Серед двадцяти однієї казки з моєї збірки дорослі однозначно надали перевагу тексту «Як Бог немовлят роздавав». Усім дівчатам і жінкам дуже подобається розповідь, як Господь створював їхніх малят на небесах. Натомість діти люблять пряникову історію, розповідь «Пригоди кита у Венеції», «Оксанчині вередульки», «Добра Баба Яга» і «Фею Різдва». Наймолодшим моїм читачам – дошкільній групі, подобаються казки про тварин: «Як киця професію обирала», «Лісовий майстер», «Турботлива корівка»,«Качка-кравчиня».

Свою книжку зумисне складала так, щоб кольорові ілюстрації чергувалися з малюнками-розмальовками.

– Що Вас надихає на написання дитячих текстів?

– Дуже часто це різні речі. Мої діти, перший сніг, розмова з подругою (з нею народилася історія про немовлят та Бога). Загалом народженням цієї збірки завдячую своєму чоловікові, який буквально декілька років ходив за мною назирці зі словами: «Напиши вже врешті свого Гаррі Поттера».

Після чергового читання своїх казок дітям у школі, я розповіла чоловікові, як малюки захоплено слухали й запитували, коли я нарешті прийду до них зі своєю книгою казок? На що мій чоловік одразу відповів: «Я взагалі дивуюсь чому ти так довго зволікаєш? Звісно, що прийшов час видати свою збірку».

Леся та Микола Кічури
Леся Кічура зі своїм чоловіком Миколою. Фото Романа Метельського

– Ви, окрім письменницької діяльності, ще й журналіст за фахом… Для дітей писати важче?

– Тексти для дітей особливо складні. Їх неможливо обманути, до того ж казки повинні бути цікавими й захоплюючими, аби полонити дитячу увагу цілком. Нинішнім дітям доступно багато розваг. Тож, щоб зацікавити дітей казкою – потрібно добряче постаратися з героями та сюжетом. До того ж мої казки дуже лаконічні. Я називаю їх чарівними намистинами, адже деякі з них сягають розміром половини сторінки А4 формату. Часто мами читають малюкам по одній казці, неначе добру притчу на вечір.

У журналістиці все по-іншому. Ти отримав завдання і відразу шукаєш фахівців та методи висвітлення своєї теми. Твоя стаття може сягати шпальту, а то й більше. Тебе не обмежує стилістика та специфіка викладу думки. Проте у цій галузі немає місця для письменницької творчості. Це як актор театру і кіно. Вони начебто займаються одним і тим самим, але кожен актор театру розуміє, що кіно – це наступний щабель його розвитку. Так само, як і кожен журналіст розуміє, що бути письменником – це трішки відмінний різновид творчості. У журналістиці все чітко, доведено фактами та логічними зв’язками.

– Ви вважаєте, що кожна казка повинна…

– Містити зерно моралі. Навіть якщо вона прописана одним реченням. Достукатися до дитячих сердець і навчити їх: добру, людяності, повазі, любові та плекання своїх традицій, а ще віри у Бога.

– Як довго створюється один дитячий текст?

– Трапляється по-різному. Деякі казки можу написати впродовж 5-10 хвилин від першого до останнього речення без жодної правки чи доповнення. Інші, натомість, можуть писатися тижнями або й місяцями.

– Чи пам’ятаєте якою була Ваша перша казка?

– Моєю першою казкою була «Турботлива корівка». Її придумала, колихаючи 3-місячного сина на руках. Минув час і вирішила спробувати фортуни – надіслала її до редакції свого улюбленого з дитинства київського журналу «Малятко». Казку взяли, і навіть надіслали за неї гонорар у розмірі 100 гривень. І це у 2007 році! Тоді це були колосальні кошти за одну казкову історію.

Не повірите, але примірник журналу зберігаю й досі. Він для мене, неначе лакмусовий папірець того, що працюю у правильному керунку і продовження цієї тематики обов’язково має бути.

– Ваші поради для майбутніх казкарів?

– Аби писати казки, треба бути дитиною в душі. Якщо у вас є власні діти – це значно спрощує бачення автора, бо він відразу бачить читача у своїй дитині. Коли у мене стало двоє діток – то казок з’явилося в рази більше. Бо щоденні кумедні випадки так чи інакше відкладалися у думках і в певний період визрівали у дитячі історії. Так за кілька років їх стало понад півсотні. А ще, казки допомагає писати тиша, заглиблення у себе і мрії. Неначе в дитинстві, коли є змога відгородитися від усього світу і поринути в красу довкола – зауважити, якими гарними є квіти та метелики, якими дивовижними формами пропливають хмаринки у небі, як дивовижно все продумано у живій природі… Казки – це дрібки дитячих мрій про дивовижні світи та перетворення, які підкоряються лише дітям, дорослі лише спостерігачі таких дивовиж, бо живуть уже в іншому часі.

– У майбутньому плануєте видати ще одну книгу?

– Писання казок настільки мене захопило, що я зрозуміла: мені буде важко відмовити собі у цьому задоволенні надалі. Наразі мої рідні підказали мені декілька цікавих сюжетних ліній для написання нових казкових історій. Щойно відбудемо перші презентації та читання в бібліотеках у рамках дії літніх шкільних таборів – маю намір взятися за творення наступних добрих маминих казок…

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: