«Любов – це все. І це все, що ми знаємо про неї» Думки з приводу Культура Найактуальніше 

«Любов – це все. І це все, що ми знаємо про неї»

Лише з веління Небес зберігся цей вислів Емілі Дікінсон. Життя «великої усамітниці», котра входить до пантеону великих поетів США, означилося двома «п’ятірками». За половину століття вона написала понад дві тисячі коротких віршів, що впізнавані за своєрідною афористичністю, епіграматичною стислістю та сміливістю метафор… Але навряд чи сьогодні могли б умиротворюватися ними, якби не воля Всевишнього. Сестрі заповідала спалити все написане нею! Вогонь пожадно перетворив на попіл зошити з акуратним почерком… Урятувала якусь дещицю «розмов із собою» скринька для рукоділля: коли шила для себе улюблений білий одяг, то до неї складала найсокровенніше… Те, чим жила! Любов’ю, яка була всім для неї. І лише після «розриву білої лінії» – довічне біле вбрання й довічне усамітнення…

Емілі Дікінсон
Емілі Дікінсон

Глибинність почуття любові – це п’ята стихія. Той вулкан, що набирає сил для нових вивержень. З-поміж восьми класичних почуттів любов є першою і всеперемагаючою. Це коли дотик б’є струмом без очікувань і пояснень! Ніяка наукова класифікація не має сили пояснити вибух почуттів, коли раз – і назавжди… Коли крилами душі торкаєшся дня, що розвидняється. За Сократом, любов – це прагнення досконалості! Не можна не погодитися й з давньогрецьким філософом Ферекідом, що «все суще існує завдяки любові».

Переконана, навіть найгеніальніші означення не розтривожать душу, якщо вона не розкрилювалася радощами й печалями. Лише, коли любиш, ударяють грім і блискавиці в серце, із буднів постають свята.

Любов не залишає місце для ненависті. У великому серці індійця Магатми Ганді вона була всеохопна. Тому він твердо вірив, що «Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає». Це – стріла, постріл! Але без модерних нашарувань у міркуваннях черствих і збайдужілих людей, розбещених цивілізацією. Я щаслива, що моє серце наповнене естетикою любові, поєднаної з красою, отим прадавнім індійським, дотичним до українськості, нарівні чуттєвості й духовності…

Не знаю, чи правильне твердження, що не всі здатні любити. У кожного своє розуміння любові. Я кажу про сильні почуття, від яких стають жар-птицями. Цілковито погоджуюся із французьким письменником Франсуа де Ларошфуко, також усамітником, що «Не всяка людина, котра пізнала глибину розуму, пізнала глибину серця». Надто ж високе мистецтво! Любов не залежить від волі людини… Лише від Творця! Тому й народжуються шедеври для вічності, бо вони завжди з любові! Як і «Максими» – цілісний кодекс життєвої філософії Франсуа де Ларошфуко.

Іван Франко, Ольга Рошкевич і наспіване нею «Зів’яле листя»
Іван Франко, Ольга Рошкевич і наспіване нею «Зів’яле листя»

Усе життя наш український Мойсей шукав Ольгу Рошкевич в інших жінках! Це мусив визнати навіть Михайло Павлик. Ольга Рошкевич надихнула Івана Франка на журливі пісні «Зів’ялого листя», які є вершиною світової інтимної лірики. Вони народжувалися з великої любові та великого смутку. «Я замкну в собі свою любов, буду жити сама в собі», – писала Ольга поетові. «І я зроблю так само», – відповів він. Як і Емілі Дікінсон, Ольга Рошкевич не бажала нікого впускати до святих почуттів. Вона попросила сестру Михайлину покласти листи, перев’язані голубою стрічкою, їй під голову до труни…

Хто б колись чи сьогодні не намагався «являти любов» Іванові Франку, чистий аркуш не прийматиме нічиє ім’я, крім бойківчанки Ольги Рошкевич з Лолина. Письменниця із сусіднього села Велдіжа Климентина Попович, котра добре знала Івана Франка й навіть була закохана в нього, стверджувала, що «Ольга Рошкевич – це ім’я його найпершої і, здається, єдиної дійсної любові».

Так, воістину: «Любов – це все. І це все, що ми знаємо про неї»…

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(161 голос)

Також буде цікаво: