ФОТОграфія «без коректур» у журналістиці: фото vs текст Медіа Найактуальніше 

ФОТОграфія «без коректур» у журналістиці: фото vs текст

Завдяки тому, що люди навчилися «ув’язнювати» моменти в кадрах, ми можемо бачити історичні події, видатних постатей чи далекі місця, тримаючи в руках гаджет чи фотокартку. Переглядаючи світлину з місця події, ми підсвідомо переносимо себе туди й краще запам’ятаємо матеріал. До того ж письмове й усне мовлення потребують знань певної мови, а зображення в більшості випадків може бути зрозуміле всім. Вираз обличчя, емоції, рух і положення тіла, а також композиція, світло і тінь можуть розповісти історію не гірше від будь-яких слів. Відомо, що людина насамперед візуально сприймає інформацію, тому дуже часто друковані видання «віддають» усю першу сторінку для ілюстрування актуальної теми, щоб таким чином привернути увагу споживача.

Фоторепортаж або репортажна зйомка – це загальний термін, яким характеризують фотографію, що має місце в журналістиці. Проте, фоторепортаж – це лише один із жанрів фотожурналістики. Серед них можна виділити фотофакт і фотозамітку, найголовнішою характеристикою яких є зйомка у потрібний час в потрібному місці.

На відміну від художньої фотографії, де фотообробка вважається прийнятною та навіть потрібною складовою фотографії, у фотожурналістиці будь-які маніпуляції із фотографією, які передбачають зміну об’єктивної реальності, що була відзнята, – суворо заборонені. З одного боку це зручно, оскільки на обробку фото не витрачається час, з іншого – потрібно відразу відзняти вдалий кадр, адже другого шансу вже не буде.

Звісно, жанрів набагато більше, ніж фотозамітка чи фоторепортаж, до того ж є похідні від основних. Крім цього, майже всі вони між собою є схожими. Наприклад, фотонарис використовують у газеті чи журналі, щоб візуально хронологічно показати розгортання подій на певну тему. Завдяки фоторозповіді можна поділитися враженнями екскурсанта, часто без конкретного героя. Фоторецензія описує творчість художника, режисера, архітектора чи письменника, але обов’язково має бути з коментарем, написаним спеціалістом. Цікавим є фотодайджест, або ж фотоогляд – жанр ще невідомий, але цілком можливий, об’єкт фотопублікації якого можна визначити таким чином – «про мене».

Фотожанри підпорядковуються правилу: «Текст не може займати більше місця, ніж фотографія». За матеріалами дослідника фотожурналістики Ярослава Табінського, будь-яку фотографію у журналістиці науковці вивчають як об’єкт фотожурналістики, рідше у ширшому значенні йдеться про візуальну журналістику, яка сьогодні визначає процес переходу медійного змісту до домінування образності. Як можна помітити, фотожанри різноманітні, майже схожі між собою, але всі мають свої особливості. До того ж в онлайн-виданнях, на відміну від друкованої преси, від вдалого вибору фото залежить створення візуального обличчя редакції, впізнаваність стилю, зростання рейтингів через зацікавленість читачів. Жанри отримують певні суміжні ознаки та уподібнення, а також переходять з однієї форми в іншу. Розглянемо фотожанри, які розвинулися з основних, а саме: відверта соціальна фотографія, вулична фотографія, спортивна зйомка, а також фотопортрет.

Найбільш важким і драматичним жанром фотографії є відверта соціальна фотографія, яку без перебільшення можна назвати основою фотожурналістики. Кадри в цьому жанрі роблять «прихованою камерою», тобто людина не здогадується, що об’єктив в цю мить ловить саме її, оскільки тут головним елементом є чуттєвість, справжність, емоційність, непідробність і натуральність фото. Такі соціальні фотографії найчастіше можна спостерігати в газетах, журналах, інтернет-новинах і в інших.

До прикладу соціального фотожанру – усім відомий культовий знімок Доротеї Ланж «Мати-переселенка». Це фото нині є символом Великої депресії, а жінку, що на ньому зображена, шукали 40 років, оскільки фотографиня, спіймавши мить кадру, зовсім забула спитати ім’я жінки. Зараз зображена героїня відома усім – Флоренція Оуенс Томпсон.

«Мати-переселенка», Каліфорнія, 1936 р. фото Доротеї Ланж
«Мати-переселенка», Каліфорнія, 1936 р. Фото Доротеї Ланж

Жанр вуличної фотографії не менш цікавий і привабливий, ніж вище описаний. До того ж вуличне фото – це спочатку документальне, а вже потім журналістське, оскільки передає не стільки події, скільки візуальну характеристику місця, де перебуває фотограф. Вулична фотографія близька до соціальної, але її галузь дещо ширша. Тобто це не просто фотографування вулиць, це показ звичайних буднів жителів, їхнього реального життя. Так, цей, так само як і попередній жанр, має передбачати щирі й правдиві фотографії, адже тільки тоді автору вдасться відобразити душу вулиці.

Наводжу до прикладу відомий поцілунок, що став легендарним, який ув’язнив у кадрі фотокореспондент журналу «Life» Альфред Ейзенштадт – «Беззастережна капітуляція», що є яскравим прикладом вуличної фотографії, який увійшов в історію.

«Беззастережна капітуляція», Нью-Йорк, 1945 р. фото Альфреда Ейзенштадта
«Беззастережна капітуляція», Нью-Йорк, 1945 р. Фото Альфреда Ейзенштадта

Спортивні сюжети – один з найпопулярніших видів зйомки. Спорт – це низка подій, неповторних і непередбачуваних, які швидко змінюються. Фотографія фіксує окремий момент у динаміці, тобто передає людину в русі або предмет «завмерлим», застиглим. Звідси в основному й виникають труднощі спортивної зйомки. Правильно вибраний момент, відповідна лінійна композиція, правильно визначене місце спортсмена в кадрі дають можливість зорово передати рух на знімку.

Наприклад, спортивні кадри Адама Претті, який ловить кожну деталь: емоції, співвідношення світла й тіні, рухи, і перетворює в справжнє мистецтво.

Фото Адама Претті, 2014 р.
Фото Адама Претті, 2014 р.

Загалом, якщо говорити про такий фотожанр як фотопортрет, то він є дуже поширеним і доволі складним. Зовнішня простота і доступність цього жанру не говорять про те, що він доступний кожному, хто взяв в руки фотоапарат.

Портрет – це не просто фотографія людини, де вона схожа сама на себе зовні. Хороший, справжній портрет передає характер цієї людини, його внутрішній світ. Для того, щоб створити по-справжньому хороший фотопортрет, потрібно володіти величезним досвідом, знанням людської психології, умінням розуміти портретованого. Крім усього іншого, потрібно знати як правильно підібрати освітлення, вміти його організувати.

Широковідомий фотопортрет британського прем’єр-міністра Вінстона Черчілля, якого сфотографував Юсуф Карш в Оттаві 1941 року. Прем’єр-міністр Канади Маккензі Кінг запросив талановитого майстра зробити портрет англійського гостя. Після виступу перед канадським парламентом Черчілля відвели до кабінету, де Карш заздалегідь встановив камеру та освітлювальні прилади. Передісторія цього фотопортрету доволі кумедна й цікава; єдине, що можу додати, то це те, що перед зйомкою Юсуф Карш сказав Черчіллю: «Сер, сподіваюся, що мені пощастить зробити портрет, гідний історичної події». Так і сталося.

Портрет Вінстона Черчілля, Оттава (Канада), 1941 р. Фото Юсуфа Карша
Портрет Вінстона Черчілля, Оттава (Канада), 1941 р. Фото Юсуфа Карша

Отже, фотографія у сучасних ЗМІ посідає почесне місце, знаходиться на рівні з текстом. Читач все бачить на власні очі і тоді погоджується чи ні з написаним матеріалом. Візуалізація тексту значно покращує його сприйняття, саме тому до таких журналістських матеріалів спостерігається більший рівень довіри.

Невід’ємним фактором фотожурналістики є те, що фотографія повинна сама собою розповісти історію. Тут важливо правильно передати емоцію, рух чи жест, щоб відразу було зрозуміло, про що іде мова. А ще головне – зловити момент, який може стати чудовою картинкою на обкладинку журналу чи газети.

Як бачимо, фотожанрів у медіа існує велика кількість, звісно, є певні поділи, які не сильно відрізняються одне від одного, але похідні жанри все збільшуються. Із розвитком технологій зростає й майстерність і якість фотографії, але не всі, хто має фотогаджет може називати себе фотографом, оскільки для цього потрібні знання, уміння, професійність і, безумовно, талант. Як показує практика, можна пів доби налаштовувати світло, створювати композицію й корегувати поставу героя, а можна виявитися в потрібний часу у потрібному місці й «випадково» увійти в історію.

Джерела:

Takefoto.ru, «Топ жанров фотографии», доступно за адресою: https://www.takefoto.ru/articles/teoriya_fotografii/1641_top_janrov_fotografii

Табінський, Я. І. (2020), «Трансформація жанрів у фотожурналістиці: теоретичний та генологічний аспекти», Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. Випуск 47, с. 77-87.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: