Донецький національний університет врятував інтелектуальний потенціал Донбасу Найактуальніше Суспільство 

Донецький національний університет врятував інтелектуальний потенціал Донбасу

Неоголошена війна розділила Україну на два табори, але життя продовжується по обидва боки фронту. Розділеним став і Донецький національний університет. 70% викладачів (приблизно 500 осіб) і понад 50% студентів (а це майже 7 тисяч) вирішили навчатися в українському університеті.

«Важко було. Дуже важко було прийняти це рішення, приїхати сюди, усе кинути. Я виріс в Україні. Я народився в Україні. Я в школі вчився під українським прапором. В університеті, коли вступав, теж український прапор висів. А коли його зняли і повісили цю “гниль триколорну”, я туди більше не заходив», – розповідає Ельдар, студент третього курсу історичного факультету. Він один із перших переїхав до Вінниці «заново будувати університет». «Хто підлогу мив, хто парти тягав, – готувалися до відкриття 3 листопада. Потім облаштовували адмінповерх», – розповідає студент. «Перевезли все з Донецька?» – запитую я і чую відповідь: «Нічого звідти не привезли». «У Донецьку університет мав 11 повністю облаштованих навчальних корпусів, 4 гуртожитки на 2000 осіб, профілакторій, великий автопарк – усе це захопили терористи. Було втрачено всю матеріально-технічну базу, – розповідає проректор із науково-педагогічної та навчальної роботи Подольський Ростислав Юрійович і додає, – але ми вберегли людей, а це головний капітал нашого університету».

Центральний корпус Донецького національного університету у Вінниці
Центральний корпус Донецького національного університету у Вінниці

Враховуючи складну ситуацію в країні, суттєвої підтримки від держави університет не отримує. За словами Ростислава Юрійовича, це стосується не лише ДонНУ, але й усіх переміщених ВНЗ. Від держави надходять кошти, які повністю забезпечують оплату праці викладачів і співробітників університетів, стипендії студентам, частково покривають оренду корпусів та комунальні послуги. Відновлення матеріально-технічної бази відбувається як власними силами, так і за підтримки міжнародних і благодійних організацій, приватних осіб.

Студентам зі Сходу України довелося пережити чимало трагічних подій. Ще під час Євромайдану думки викладачів і студентів ДоННУ розділилися. Налаштовані проукраїнськи відвідували мітинги в центрі Донецька. Неподалік збирався і «антимайдан», на який, за словами Ельдара, звозили навіть пияків із Ростова. Студенту одного разу довелося втікати від таких «активістів», стало в пригоді те, що добре знав усі вулички міста. Того ж дня на мітингу зарізали одного з учасників мирної акції за єдність України. Ельдар розповідає, що вже тоді він вирішив: його дім – Україна. Коли почалися активні бойові дії, донецький патріот із сім’єю їздив Україною в пошуках місця проживання. Частина його родини залишилася у м. Бахмуті (Артемівськ), дім у Донецьку продали. Ельдар сумує за рідною домівкою, однак його надія на повернення щодня стає все примарнішою. Водночас звикає до життя у Вінниці. «Клімат у вас тут інший, – каже, – волого дуже. У нас у Донецьку більш сухий. У вас сніговика можна зліпити».

Незважаючи на труднощі – як матеріальні, так і психологічні, – навчальний процес в університеті не переривався. Студенти продовжували дистанційно опрацьовувати матеріали. Ініціативна група підготувала і надіслала Міністру освіти і науки лист із проханням посприяти збереженню Донецького національного університету як українського вишу. «І тоді наші студенти трішки налякали міністерство тим, що можуть вивести людей на демонстрації. Їм зателефонували, і в процесі переговорів було обрано Вінницю для переїзду, – розповідає Дмитро Головченко, який уже понад рік живе у Вінниці. – У цей непевний час значна частина (багато) студентів розпочала навчання в інших університетах, коли можна було стати вільним слухачем. Потім з’явилася нагода залишитися на бюджетній формі навчання. Більшість так і зробила».

Студент Донецького національного університету Дмитро Головченко
Студент Донецького національного університету Дмитро Головченко

Загалом на якість освіти переїзд суттєво не вплинув. «Були певні втрати серед професорсько-викладацького складу, адже деякі залишилися у Донецьку або перейшли до інших ВНЗ, а більшість зосталася вірною університету», – говорить проректор ДонНУ Ростислав Подольський. Слова проректора підтверджує і рішення одного з викладачів безкоштовно виконувати частину роботи. Цю історію розповів Дмитро Головченко. «Ще є аспект морального єднання. Нещодавно зустрівся з викладачем, який, зважаючи на обставини, паралельно працює в Ужгородському університеті, а на нашій кафедрі навчає курсовиків і аспірантів. От він і каже, мовляв, при нагоді поговори зі студентами, може, хтось захоче писати у мене роботу. Адже аспіранти закінчать навчання, і зв’язок з університетом обірветься. Уявляєте, він був готовий формально, навіть безкоштовно залишитися в нашому ВНЗ», – говорить Дмитро.

Запитуючи у студентів про проблеми університету, неможливо почути скарги чи нарікання. Через якийсь час вони все ж зізнаються, що є потреба в гуртожитку, бо живуть в одній кімнаті по четверо. Про те, що відсутність гуртожитку є головною проблемою університету, говорить і Ростислав Подольський: «Якщо тепер у ДонНУ є вже три навчальні корпуси, дуже швидко відновлюється матеріально-технічна база (навчальне й лабораторне обладнання, комп’ютерна техніка, меблі), то з житлом для студентів і викладачів набагато важче». Немає житла і в багатьох викладачів, тож кожен сам шукає вихід із ситуації. «Є викладачі, які живуть у Києві, а раз на місяць, або в певний період упродовж семестру приїжджають і роблять начитку лекцій зі свого предмета», – розповідає Дмитро і додає, що складно за такий короткий проміжок часу опанувати всю дисципліну. Сьогодні керівництво вишу веде перемовини як із міжнародними, так і з вітчизняними спонсорами, які могли б інвестувати в академмістечко університету.

Зараз у ДонНУ навчаються 4500 студентів та працюють 400 викладачів. За результатами вступної кампанії 2015 року студентські лави поповнили 2400 осіб на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях та формах навчання. Це дуже хороший результат, зважаючи на ситуацію, в якій опинився університет. Наступного року університет очікує ще більше студентів. На запитання, чи сподіваються освітяни повернутися у звільнений Донецьк, Ростислав Подольський відповів, мовляв, надія завжди є, але є й об’єктивна реальність, яка вказує на те, що повернення відбудеться не скоро. Більшість викладачів та співробітників університету зосереджена на повному відновленні діяльності ВНЗ, а також на його розвитку. У найближчих планах – створення на базі ДонНУ потужного науково-освітнього комплексу європейського типу, який буде одним із найкращих в Україні.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси)

Також буде цікаво: