Напередодні героїчної епохи духу Культура Найактуальніше 

Напередодні героїчної епохи духу

Щороку на початку вересня у пречудовому місті Кременець Тернопільської області відбуваються міжнародні творчі зустрічі письменників, науковців, музейників та митців України і Польщі, присвячені пам’яті Юліуша Словацького – видатного польського поета. Цьогоріч, за традицією, урочисте відкриття діалогу двох культур включало Богослужіння за душу знаменитого поета, покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку і на могилі матері Юліуша Саломеї Словацької, виступи на інавгурації офіційних гостей.

Серед них, опріч офіційних осіб, значуще слово промовили академік НАН України Микола Жулинський, письменник Григорій Штонь, директор Національного інституту польської культурної спадщини за кордоном «Полоніка» Дорота Янішевська-Якубяк, член-кореспондент НАН України, професор, завідувач кафедри полоністики Інституту філології Київського національного філології університету імені Тараса Шевченка Ростислав Радишевський. З великим зацікавленням вислухали присутні на конференції ювілейні виступи письменника Маріуша Ольбромського, історика мистецтва Урсули Ольбромської, директора музею Юліуша Словацького в Кременці Тамари Сеніної, представника товариства мистецтва з Варшави Яна Склодовського, Миколи Жулинського, директора Ботанічного саду Кременця Антоніни Ліснічук.

Виступає академік НАН України Микола Жулинський
Виступає академік НАН України Микола Жулинський. Фото з facebook-сторінки Обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького

Завершила перший день Діалогу поетично-музична вистава до 210-річчя Юліуша Словацького, запропонована студентками Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Фрагмент поетично-музичної вистави до 210-річчя Юліуша Словацького у виконанні студенток Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка
Фрагмент поетично-музичної вистави до 210-річчя Юліуша Словацького у виконанні студенток Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Фото з facebook-сторінки Обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького

Десятки відомих вчених, культурологів, музейників, митців, громадських діячів Польщі та України взяли участь і виступили на секціях: історичній, культурознавчій, літературознавчій. До того ж презентація нових поетичних та прозових творів, видань, зустрічі з молоддю, виїзні засідання у Підкамені, національному заповіднику «Замки Тернополя», Збаражі, художня частина та інші заходи залишили глибокий слід у свідомості учасників «Діалогу двох культур». Він завершився у Варшаві. Покладення вінків до пам’ятників Юліушу Словацькому і Тарасові Шевченку. Рівно ж відбулася наукова конференція.

Ми ще повертатимемо до чільних аспектів доповідей, виступів та інших заходів. Сьогодні ж пропонуємо доповідь Йосипа Лося на конференції літературознавчій.

Професор Львівського національного університету імені Івана Франка, головний редактор журналу «Листи до приятелів» Йосип Лось – постійний учасник «Діалогу двох культур»
Професор Львівського національного університету імені Івана Франка, головний редактор журналу «Листи до приятелів» Йосип Лось – постійний учасник «Діалогу двох культур». Фото з facebook-сторінки Обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького

Йосип Лось

Орієнтир творчості Юліуша Словацького – навчити сумління розрізняти добро і зло

Під сучасну пору, коли «цивілізація виросла, а людина змаліла» (Євген Сверстюк), коли створений оригінал перетворюється у секонд хенд, коли ми запаскудили пречудовий Божий світ своєю зарозумілістю, жорстокістю та зажерливістю, коли підтвердився висновок Юліуша Словацького – «Довкола розбрат», доконечно важливо відтворити ідеали, закорінені у суцільній історичній пам’яті усіх народів. Знову згадаймо орієнтир Першої книги Вед (Рігведи): «Нехай прийдуть до вас благородні думки з усіх сторін».

За таких умов, як завсіди, почуття етично творчої відповідальності за істину як одинокий ідеал стає вирішальним. Адже іти за істиною – означає бути вільним. А в надзвичайних обставинах немає нічого більш рятівного для змученого розуму й зашарпаного серця, нічого більш зцілюючого для самоповаги, ніж відстоювання і слідування істині. Бо ж у цьому полягає людська і національна гідність. Одна доля істини є могутнішою, ніж уся зброя світу, ніж захаращені супермаркети, ніж «потьомкінська» демократія. Ті, хто зберігає вірність істині, неминуче навчить своє сумління розрізняти добро і зло, відтак неминуче скинуть тиранію грубої сили і захланності. Істина неминуче восторжествує над свавіллям. А ініціаторами нового, праведного життя завжди виступали справжні поети й письменники.

Свого часу Віктор Гюго довів: «Поезія не може змаліти… Вона незнищенна, нетлінна і нескорима. Неначе море, вона мовить щоразу саме те, що має мовити; потім вона повторює мовлене із спокійною величчю й тією невичерпною мінливістю, яка властива тільки великій цілості. Оця різноманітність у тому, що здається монотонним, і є одним з чудес безмежності» (Віктор Гюго. Мистецтво і народ. Збірник. – Київ, 1985. – С. 213). Проілюструємо це повніше особливо актуальним нині віршем Юліуша Словацького «Posrod niesnaskow Pan Bog uderza…». Зважимося на своєрідну схему: теза – антитеза, контекст – прогнозування:

Довкола розбрат – Але Бог готує трон для папи-слов’янина, який «не стане в тінь», не утікатиме; народи різні виведе з тіні, «поллється світло віщого слова в кров наших жил»;

Треба збудити світ – Відтак «В нім голуб-слово розкрилить звістку, провістить десь, що є новини, що Дух вже світить, боронить честь»;

З ран світу викине всю гнилість, хробацтва гніт – Яким чином? «Він дасть любов, здоров’я, щирість, врятує світ»;

Усе з костьолу вимете сміття, очистить вхід – «Бога покаже в творчості світу Його прихід».

Під сучасну пору, коли багато що здеформоване й звиродніле, точний діагноз Юліушем Словацьким тенденцій розвитку світу викликає і подив, і захоплення. У цій прогностичній поезії, як фактично у всіх своїх творах геній братнього нам народу, який зачудовувався історією України і талановито репрезентував нашу спадщину світові, бачимо чіткі орієнтири майбутнього. Тож маємо перейти від половинчастих ідей на перспективні шляхи ідеалу. Йдеться про найдосконаліші варіанти буття: правда-справедливість оточена ореолом святості, відтак у помислах і діях категорично не може бути жодної фальші, утверджується соціальне милосердя, духовність стає синонімом Божественності.

Недаремно релігійні діячі, культурологи, морально чутливі політики, публіцисти, літературознавці, взагалі добрі люди Христову свободу вважають поміркованою, прихильною, спасенною. Духовний простір буття людини, свідомість завжди випереджали голу матерію. Для таких поетів, як Юліуш Словацький, слово має вічну вартість. Відтворюючи його життєпис і чільні акценти творчості, Павел Гертц (Pawel Hertz) наголошує на орієнтирі Юліуша щодо поезії «для живих людей» (з листа до матері). Наведемо повністю таке тлумачення дослідника: «Воля Божа на землі, як власне Юліуш почерпнув з філософських листів, зі снів, власних візій, із запозичених містичних систем, давніх творів, а також нових політичних творів, полягає у постійному удосконаленні людей. Для цього слід створювати відповідні суспільні й політичні умови. Треба усе змінити, треба відібрати панам владу над народом, треба допомагати неминучій революції для приходу Божого царства» (Див.: Pawel Hertz. Portret Slowackiego. – Warszawa, 1969. – S. 207).

Повертаючись до поезії «Posrod niesnaskow Pan Bog uderza…», можемо зіставити сучасність з часами Юліуша. Якщо немає усвідомлення слушності орієнтиру – «Будьте досконалі як Отець ваш небесний досконалий» (Мт 5:48), не сформовано святая-святих у душі, власні закони витворять свавілля й насильство. Орієнтир на «культуру тимчасовості» (думка Папи Франциска), на дочасне, зиск, жадобу влади неминуче вирощує політичну бестію, культ наживи зводить до стану суспільної тварини. Звідси тотальний страх, що блискуче довів британський соціолог Френк Фуреді у книзі «Політика страху». Матеріалізм розчленовує і жодні облудні просторікування про «громадську думку» не можуть утривалити у душах людей несхибні вартості, що їх слід дотримуватися за будь-яких умов. Зрештою, як слушно висловилася Марія фон Ебнер-Ешенбах, «громадська думка є повією між думками». У тих, хто ігнорує святість душі, неможливо викликати ентузіазм, натомість можна витворити з них фанатиків (згадаймо більшовизм, нацизм, маоїзм, тепер путінізм).

Інші орієнтири, що ведуть до «цивілізації любові», запропонував світові Іван Павло II. Про це написано сотні книг багатьма мовами, десятки тисяч статей у найпрестижніших виданнях, про це Святіший Отець говорив на зустрічах з мільйонами людей більш як 100 країн, що їх відвідав. Кілька промовистих прикладів. Відомий французький історик і політолог Ален Безансон (Alain Besancon) на сторінках газети «Фігаро» (2003.18.06) у статті «Поганська Європа?» писав: «Джентльмени не дискутують про факти. А таким власне фактом є християнська спадщина нашого континенту. Чому не назвати його іменем у європейській конституції?» У спеціальному виданні «VIVA! Blogoslawiony Jan Pawel II» докладно окреслено спадщину найвидатнішого морального авторитета ХХ століття; особливо зворушує розповідь мексиканської журналістки Валентини Алазракі, яка супроводжувала 100 подорожей Святішого Отця. Знаменитий співак Андре Бочеллі у розмові з польським журналістом Влодзімежом Рендзьохом (газета «Неділя», 2016.31.01) акцентував: «Захоплююся країною Івана Павла II, її мешканцями, люблю їх вразливість, шаную великих артистів, що їх дала Польща, унікальні пам’ятки архітектури і прекрасні костели, які прикрашають польські міста». Газета «День» у двох номерах за 26-27 липня і 2-3 серпня 2019 року вмістила фундаментальне дослідження Ігоря Сюндюкова «Великий Пастир. Папа Іван Павло II і духовне звільнення українців» – йдеться про життєпис Папи, кредо Його світогляду, про візит Святішого Отця у червні 2001 року до нашої країни, його характеристику українців – «Улюблений народ мій».

Наостанку наведемо дуже промовистий витяг з виступу Івана Павла II на Офіційній церемонії прощання на Львівському летовищі: «Дякую Тобі, Україно, що оборонила Європу своєю невтомною та героїчною боротьбою проти загарбницьких орд…Висловлюю Тобі побажання, щоб Україна як повноправний член увійшла до Європи… Єдність та злагода! Ось таємниця миру та умова справжнього й стабільного соціального прогресу. Завдяки цій взаємодії намірів та дій Україна, батьківщина віри та діалогу, зможе побачити визнаною свою гідність у колі інших народів. Мені спадають на думку слова вашого великого поета Тараса Шевченка; «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Українці, в родючу землю ваших традицій заглиблюється коріння вашого майбутнього».

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: