Пізнати іншого – збагнути себе Найактуальніше Планета 

Пізнати іншого – збагнути себе

У Чилі зараз відносно спокійно: ні тобі війни, ні нового диктаторського режиму, лише розмірений триб життя, який час до часу порушує якийсь землетрус, до яких тут звикли, або страйк, що явище теж часте — темпераментні чилійці не бояться висловлювати своє невдоволення, стосується це плати за навчання чи надто довгого циклу роботи. Вулиця є місцем творення громадянського суспільства, яке готове об’єднуватися та відстоювати свої права, а заразом і творити демократію.

Чилі – одна з провідних країн Латинської Америки зі сталим ростом економіки, відсутністю погіршень соціальних умов та найменшим рівнем корупції у регіоні. Здавалося б, чого може не вистачати громадянину цієї країни? Як виявилося – диявол ховається у деталях.

Особливості національного темпераменту

Альваро, який лише тиждень тому прилетів з холодної на той час України, опинився у спекотному Вінья-дель-Мар (місто, розташоване неподалік столиці Чилійської республіки). Зараз він намагається знайти найзручніший з можливих способів потрапити додому, в Пунта-Аренас, що на півдні країни.

– Мій батьківський дім розташований на території Чилійської Патагонії (існує ще Аргентинська Патагонія). Там надзвичайно красиво, чудова природа, це місце приваблює багатьох туристів. Пунта-Аренас – одне з головних міст регіону, але туди не так просто добратися. Поїздів там нема, а кораблем подорожувати довго та незручно, цей регіон дуже вітряний. Тому маю два варіанти: летіти літаком три години, або їхати автобусом три дні через іншу країну – Аргентину. Вибір очевидний… Тільки біда, що чилійці, працівники однієї з найбільших авіакомпаній у країні, знову страйкують (сміється).

Географічне положення Чилі
Через специфічне географічне положення Чилі шлях додому може бути неблизьким…

Цього разу люди, які працюють сім днів поспіль, вимагають подовження терміну відпочинку після важкої праці до чотирьох днів, а також підвищення зарплат. Альваро каже, що розуміє своїх співвітчизників, намагається ставити себе на їхнє місце.

– З іншого боку я дуже злий, адже не бачив рідних довгих три місяці, хочу нарешті обійняти їх, розповісти більше про Львів, свої враження від України, показати фото, віддати сувеніри, врешті-решт, але не можу. Я злюсь не на простих робочих, а на авіакомпанію, яка досі нічого не зробила, щоб задовольнити вимоги цих людей, а також на уряд, який сидить, склавши руки, хоча важелі впливу у можновладців є.

Чилійці справді дуже пасіонарні. Щоб зрозуміти це, достатньо подивитися на кількість новин у світових медіа, що присвячені висвітленню страйків чи протестів у Чилі. Демонструють свій характер всі та ще й регулярно: працівники портів, авіакомпаній, таксисти, гірники, які видобувають мідь, футбольні вболівальники, а найбільше, звичайно, студенти.

Далекого 2011 року в рідному місті Альваро влада хотіла підвищити вартість газу. В Пунта-Аренас ціни на паливо ніколи не були високими, адже тут місце його видобутку.

– Після офіційних заяв уряду мешканці міста буквально збожеволіли – розпочався всезагальний страйк, люди перекрили всі в’їзди, ніхто не міг потрапити в місто чи покинути його. Це було справді дивовижно, такі масштаби… Майже всі жителі підтримували цей страйк. Тоді ми перемогли, і ціни залишилися такими, якими були й раніше.

Протест у Пунта-Аренас
Протест у Пунта-Аренас. © federacionminera.cl
«НІ! підвищенню ціни на газ»
«НІ! підвищенню ціни на газ». © plataformaurbana.cl

Населення міста, можливо, не таке вже й велике, як на українські мірки, – лише 130 тисяч людей. Однак те, що громада об’єдналася і досягла поставленої мети, справді вражає. Та чи все так безхмарно у країні непокори?

– О-о-о, чилійці дуже хитрі. Поки одні страйкують, прагнучи зниження цін чи покращення умов праці, як у випадку з працівниками авіакомпанії, інші заробляють на цьому гроші – ціни на білети решти авіаперевізників підскочили відразу вп’ятеро.

(Не)довіра

Проте хитрість – не найбільша вада чилійців. Люди тут тотально не довіряють один одному. Далі ви зрозумієте, про що йдеться, і чому це не можливо порівняти з тією ж тотальною недовірою в Україні…

– Перше, на що я звернув увагу, прилетівши в Україну, ще в аеропорту, – як люди залишають свої валізи, аби піти кудись у своїх справах, бувало, на хвилин двадцять, без найменшого сумніву, що коли вони повернуться, речі будуть на своєму місці. Вражаюче! Я не розумів, що відбувається, чому люди тут такі безпечні… Далі, найбожевільніше, що я бачив у Львові, те, як ви передаєте гроші водію маршрутки через інших людей (сміється). В Чилі ці гроші просто вкрали б. Так, це невелика сума, а проте у нас люди не довіряють один одному так, як тут. В Чилі ти звикаєш не довіряти нікому. Божевіллям для мене є й те, що ви можете сушити одяг просто на вулиці, в Чилі його точно вкрали б.

Економіка Чилі щонайменше у 2,5 разів потужніша, ніж економіка України. Чому у жителів першої виникає потреба красти речі інших людей, зокрема одяг, або невеликі кошти за проїзд у громадському транспорті, – ще те питання.

Динаміка ВВП України і Чилі
Динаміка ВВП України і Чилі за даними Світового банку

Безперечно, важливу роль відіграють суспільні настрої, а також кількість іммігрантів, яка постійно збільшується, зокрема й через кризу енергетичних ресурсів у Венесуелі. За приблизними даними чилійського уряду, сьогодні у країні перебуває близько 600 тисяч іммігрантів, а це майже загальна кількість населення, скажімо, Кривого Рогу.

– На моє відчуття недовіри до інших дуже впливає зростання правопорушень за останні роки, особливо навколо столиці країни, Сантьяго. І мені здається, це не так пов’язано з іммігрантами, як з тим, що медіа транслюють лише негативні новини криміногенного характеру. Це легко аналізувати у тиші, трохи замислившись, але я розумію, що ці новини впливають і на мою підсвідомість, я почуваю себе дедалі у більшій небезпеці.

У тотальної недовіри серед чилійців є щонайменше ще одна причина. Альваро помітив її, перебуваючи в Україні.

– Тут дуже багато молодих людей ходить до церкви. Чилі вважається католицькою країною, але у нас більшість молоді – це атеїсти, агностики, або хрещені, які не ходять до церкви надто часто. У Львові дуже велика кількість церков, чи не кожні 20 метрів (сміється), і всюди так багато молоді…

Традиції

Незважаючи на те, що Різдво у Львові було без снігу, Альваро запам’ятав його надовго, якщо не на все життя.

Різдвяний ярмарок
Різдвяний ярмарок у Львові справив враження на чилійця

– Важко сказати, що мені сподобалось більше: кутя чи пампушки… Це дуже різні страви, хоча ні-ні, найбільше мені сподобались вареники зі сметаною (сміється), знаю, це у вас не лише різдвяна страва, але це так смачно… В Чилі не купити домашньої сметани чи сиру, лише з супермаркету, це не так смачно і дуже дорого. Українська кухня справді дуже смачна.

А якщо серйозно, повертаючись до Різдва, було цікаво дізнатися і скуштувати страви, які ви готуєте лише у цей день, цікаво, що на столі має бути певна кількість страв. Перед тим, як приїхати в Україну, ми з сім’єю теж святкували Різдво, 25 грудня, разом з католиками всього світу, так-от нашою святковою стравою була піца (сміється).

Але справа, безумовно, не лише в їжі. Тут зовсім інша атмосфера… Найбільше я захоплююся тим, що ви плекаєте свої традиції. А ще мені подобається мелодика українських різдвяних пісень.

Вгадаєте, що здивувало Альваро найбільше під час зимових свят? Старий Новий рік!

На жаль, традицій Великодня Альваро побачити і відчути не зміг, але ідея головної атракції – Обливаного понеділка – йому сподобалася. Як і писанки…

Chile-alvares-opera

Альваро Карреньо і львівські писанки
Альваро Карреньо і львівські писанки

Львів

– Місто кави, книгарень і церков (сміється).

Така коротка туристична формула. Добре, що в неї не входить сміття. Альваро навпаки вважає, що Львів – дуже чисто місто. Він побував не у всіх, але у багатьох чилійських містах, однак Львів, на його думку, виглядає чистішим.

– Особливо, коли я порівнюю з Саньтяго. Там дуже брудно. Є, звісно, райони, де живуть багаті люди, там чистіше, але загалом справи з цим погані…

Справжнім відкриттям стало те, що на думку Альваро, наше місто зручне для пішоходів. Як виявилося, буває й гірше. А ще буває, що в містах нема великих, а то й середніх за розміром, парків.

– Наскільки я знаю, в Чилі великі парки розташовані або при виїзді з міста, або за містом. Так, щоб пройтися 20-30 хвилин і опинитися в парку, за розмірами схожому на Стрийський у Львові, видається малоймовірним. Люди забудовують міста. Трішки краща ситуація у районах для багатих, там більші бюджети, більше можливостей, дорожче коштує житло, тож і забудов менше, а довкілля чистіше.

Порівнюючи українців з чилійцями, Альваро зауважив, що тут люди усміхаються мало, незнайомці на вулиці виглядають дуже стурбованими, серйозними чи замисленими. Причини він знає!

І ще одна маленька, але важлива деталь.

– Мені подобається дивитися тут на небо, воно чисте і красиве. В Чилі майже всюди так багато кабелів (електричних, телефонних…). Навіть у найбільших туристичних містах. Позбуватися старих і приховувати нові під землею – дорого. Виглядає це справді жахливо.

Chile-cable01

Chile-cable02
Кабельний терор чилійських міст. Фото Альваро Карреньо

 

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(2 голоси)

Також буде цікаво: