Барокова опера та її особливості Історія Культура Найактуальніше 

Барокова опера та її особливості

Спів, що не раз у фільмах розбивав склянки. Голос сильний та лункий. Опера крізь віки пройшла довгий шлях, але навіть зараз є доволі популярною. Її можна не любити та не розуміти. Але неможливо не захоплюватися красою високих нот та талантом і майстерністю співаків.

Опера з’явилася в Італії десь на зламі двох епох – Відродження та Бароко. Точніше новий жанр був створений наприкінці XVI століття. В появі нового жанру велику роль відіграла і відома флорентійська родина Медічі та їхня любов до театру. Перші ж ідеї для створення опери були запропоновані групою інтелектуалів, що мала назву «Camerata» ( від слова «кімната»). Вони прагнули відновити принципи античної культури і тому в першу чергу працювали над створенням такої музики, яка могла б відповідати драматичним вимогам.

Потреба в такій музиці полягала в тому, що до кінця епохи Відродження єдиною переважаючою формою співу було багатоголосся. Тому в такому випадку навіть слова окремої дійової особи мав би виконувати хор. І це, звичайно ж, заважало сприйняттю музики та слів, які оспівуються, та навіть віддаляло музику все далі від реального життя.

Перша опера «Дафна», написана у 1597 році композитором Якопо Пері на текст поета Оттавіо Рінучині. На жаль ні ноти, ні тексти, не збереглися. Друга опера «Евридіка», яка дійшла вже до наших днів, була створена тим самим композитором у 1600 році і виконана на святкуваннях в честь одруження короля Генріха IV з Марією Медічі. А у постановці брали участь члени того ж об’єднання «Camerata».

Якопо Пері

 

Опера була зовсім новим жанром. Можливо, саме тому і отримала так багато уваги до себе. Але не лише розвиток музики в новому напрямку став досягненням створення опери,  вона змогла вплинути і на сам статус музики у суспільстві. Раніше музика була лише для церковних стін та придворних свят, а тут вона поступово починає перетворюватися на окремий вид розваги, який приносить слухачам просте задоволення. З часом опера з всього лиш поєднання музики та співу еволюціонує у справжню «виставу», в якій присутні майже всі види мистецтва.

Зовсім скоро опера стає популярною не лише у Флоренції, але і розповсюджується в інших місцях – Рим, Венеція, Неаполь, Мілан, майже всі міста Італії прониклися новим стилем музики. Та у багатьох з цих міст створювалися власні оперні школи, які могли відрізнятися одна від одної специфічними рисами.

Під час правління Урбана VIII оперні постановки у Римі відбувалися регулярно. Також був збудований театр, який повинен був вміщати до 3000 глядачів. Громадяни всіх верств населення, які, звичайно, мали гроші, відвідували оперні вистави. А багаті сім’ї могли купувати ложі, які передавалися потім із покоління в покоління. Таке вкладення було не із дешевих, враховуючи те, що кожного року треба було ще вносити «абонементну» плату та платити за кожного запрошеного гостя до ложі.

Урбан VIII

Опера часто ставала головною розвагою і в театрі люди проводили дуже багато часу. Проте не лише для того, щоб насолоджуватися музикою. Тут вони могля грати також в карти, пити і їсти, вести світські розмови. Все це було такою ж важливою частиною гарно проведеного вечора, як і дії, що розгорталися на сцені.

Жінки та опера

У Венеційській республіці  благодійні заклади, куди Церква поміщала сиріт, славилися по всій країні. І саме через високу якість музичної освіти, яку вони давали своїм вихованкам. Звичайно ж, у ці заклади приймали як хлопчиків, так і дівчаток. Проте перших зазвичай віддавали підмайстрами в різні цехи як тільки вони підростали. А ось дівчаткам не годилося ходити на таку роботу, тому їх і почали навчати музиці.

Але вибору в них особливого все одно не було. Притулок покинути вони могли лише дорослими і тільки у двох випадках – вийти заміж, або стати черницею. Тому багато з них залишалися у притулку та викладали там до старості.

А ось коли дівчата виходили заміж, їх чекало маленьке розчарування. Адже чомусь вихованкам заборонялося використовувати свої знання у музиці після того як вони вийдуть заміж. Це і ставало кінцем будь-якої їхньої кар’єри в музиці. Зазвичай чоловік вихованки мав підписувати зобов’язання, а його порушення могло призвести до втрати приданого, яке видавав благодійний заклад дівчині.

Звичайно ж, як і всюди жінок-композиторів ніхто не знав. Їхню творчість не розглядали як щось справді серйозне. Проте це не означає, що їх зовсім не було. Ось, наприклад, Лавінія Фуджита, учениця Антоніо Вівальді, була геніальною композиторкою, але мусила підписувати свої твори іменем вчителя.

Проте опера починає випереджувати свій час. Вона була доволі комерційною і по суті не могла існувати без жіночого голосу. Тому тут головними чинниками в тому чи станеш ти співаком чи співачкою оперного театру були володіння голосом та харизма. Жінки нарешті змогли отримати місце роботи та навіть відчути першу незалежність. І навіть після заміжжя вони могли продовжувати кар’єру.

Berenstadt, Cuzzoni and Senesino. Автор: John Vanderbank, 1723 р. Ресурс: The British Museam

Чоловіки та опера

Ще одним неймовірно цікавим невід’ємним елементом барочної опери стали співаки-кастрати. Ця категорія є доволі дискусійним явищем та не надто дослідженим зі зрозумілих причин. Справжній розквіт їхнього мистецтва стався в Італії у XVII столітті, коли стали широко застосовувати кастрацію для формування унікального голосу у хлопчиків. І не зважаючи на таку дискусійну природу віртуозності голосу, вони часто співали у храмах, оскільки жінкам це робити було заборонено.

Звичайно ж, до кастрації ставлення було неоднозначним, проте у 1748 році папа Бенедикт XIV підтвердив право людей чинити з цього приводу так як вони вважають правильним. Тобто дав дозвіл на існування такого явища як кастрація. До 1780 року лише в Римі налічувалося більше 200 співаків-кастратів. Попит на незвичайний спів таких хлопчиків був настільки великий, що було дозволено кожному, хто має не менше чотирьох синів, каструвати одного з них заради Церкви.

Здебільшого на таку операцію відправлялися діти передпубертатного періоду із бідних сімей. Адже слава таких співаків змушувала їхніх рідних бачити в цьому можливість, що їхня дитина зможе забезпечити таким чином собі кар’єру і багатство. І тільки у 1887 році Папа Римський Лев XIII заборонив кастрацію.

До наших часів опера встигла багато разів змінитися та позбутися багатьох дивних та суперечливих особливостей, на кшталт хлопчиків-кастратів. Проте вона зуміла залишитися популярною як серед слухачів, так і музикантів, які часто мріють бути оперними співаками. Тепер,що правда, опера вважається більш вишуканим задоволенням, під час якого їсти чи грати в карти як раніше вже не вдасться.  Головною ж особливістю опери залишається неймовірний спів.

 

 

 

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів)

Також буде цікаво: