«У майбутньому кожен буде знаменитим за 15 хвилин» Культура Найактуальніше 

«У майбутньому кожен буде знаменитим за 15 хвилин»

Митець нетрадиційний, ексцентричний, чиє життя і творчість викликали щонайсильніші емоції. Сучасний стиль, нетрадиційний підхід до мистецтва… Улюбленець нью-йоркської мистецької богеми, ненависна для багатьох знаменитість, графік, художник. Цьогоріч виповнюється 30 років з дня смерті поп-артового Енді Воргола – одного з найцікавіших митців українського походження.

Енді Воргол
Енді Воргол (Детройт, листопад 1985 р.). © artreport.com

Народився у 1928 році у Піттсбургу в сім’ї русинських іммігрантів із Словаччини. Насправді Ендрю Воргол, син Ондрея Воргола та Юлії Завацької-Воргол, змінив ім’я на більш медійне, проте ніколи не відмовлявся від свого походження. Виріс в Америці у сім’ї робітників, яка ніколи не була заможною, завжди захоплювався своєю матір’ю, яка після смерті чоловіка важко працювала, щоб забезпечити побут своїх дітей, зачаровувався її добротою та ніжністю. Був справжнім символом здійснення «американської мрії»: від сина бідних економічних іммігрантів до золотих салонів Нью-Йорка. Завершив експлуатаційне планування університету Карнегі-Меллона у Піттсбургу, починав свою кар’єру графіком, ілюстратором часописів і творцем реклами. Відкрив «The Factory» («Завод») – свою майстерню в Нью-Йорку. Вважав, що мистецтво повинне доходити до мас і має створюватись у масовому масштабі. Пізніше він вирішив розширити імперію, наймаючи все більше і більше працівників, самостійно займаючись лише управлінням роботою команди. В одному з інтерв’ю він промовив слова, які залишились в історії сучасної культури:

Заробляння є мистецтвом і робота є мистецтвом, а добрий бізнес є найкращим мистецтвом.

І цей девіз став однією з провідних думок, які супроводжували його творчість і життя. Скандальний, провокативний, знаменитий, завсідник найвідоміших нью-йоркських клубів та товариств. В мистецькому середовищі його любили, та, на жаль, це не стосувалося життя приватного. Багато з адресатів його мистецтва вбачали в цих починаннях занепад моральності й творчості, а все-таки він був попередником нової мистецької епохи.

Як справжня ренесансна людина, займався графікою, рекламою, малюнками, живописом, а також кіно, писав книжки. «Філософія Енді Воргола» стала біблією творців поп-арту і критиків мистецтва. Він вів телепрограми «Телебачення Енді Воргола» та «П’ятнадцять хвилин Енді Воргола» на MTV. Сам також був актором. Видавав журнал «Інтерв’ю», який існує й сьогодні. Найчастіше творив за допомогою трафаретного друку, щоб дійти до широкого загалу споживачів. Незважаючи на зароблений великий достаток, гроші його не змарнували, він був прихильником доступу до товарів однакової якості й ціни як бідних, так і багатих. «Щоб кожен міг собі дозволити кока-колу, яка є однаковою на смак як для президента, так і для безхатька», – констатував в одному з інтерв’ю. Його найвідоміші проекти – це банки із супом фірми «Campbell», «Диптих Мерлін» i «Дівчата з Челсі».

Естетичні кліше Енді Воргола
Естетичні кліше Енді Воргола безпомилково впізнавані вже більш як півстоліття

Захоплювався своєю матір’ю як винятковою людиною, я був зачарований її обличчям, руками, насамперед її простою і красивою каліграфією звичайної словацької жінки.

Мати відіграла найважливішу роль в житті Енді, була його натхненням, людиною, до якої він завжди охоче повертався. Він обдаровував матір великою повагою, був вдячним за працю, яку вона вклала у його виховання і виховання інших дітей, за те, що ніколи не здавалася, хоч життя й не було встеленим трояндами. Енді був у певному сенсі відлюдником, часто їв на самоті, але до матері завжди повертався на частування: як сам стверджував, він не хотів трапезувати в ресторанах, бо лише в мами смакує найкраще. Саме вона прищепила йому любов до батьківщини, до краю, який він ніколи не бачив, де він ніколи не був, хоч і найбільше цього жадав. Разом з нею ходив до церкви, адже мама була греко-католичкою.

На обід до мами
На обід до мами (січень 1964 р.). Юлія Завацька жила у Нью-Йорку впродовж 1952-1971 рр. і всіляко підтримувала сина в його творчості. © Ken Heyman/Woodfin Camp

Багато разів згадував, що відчуває себе дискримінованим і неприйнятим у релігійному середовищі через свій гомосексуалізм. В 50-х і 60-х роках американське суспільство не було готовим до цього, тому Енді часто вдавав, що має дівчину, лише пізніше зізнався, що віддає перевагу відносинам із чоловіками, що бурхливо описав у своїх мемуарах. З однієї сторони своєю інакшістю художник заслужив багато улесників та друзів серед мистецької богеми, з іншої – багато проблем, особливо серед американської та русинської громад, які трактували його визнання як ще одну варіацію екстравагантності чи капризу, якими славився. Мав двадцять кішок, був збирачем-колекціонером всього, що завгодно, нічого не викидав, мав коробки, в які складав цікаві йому сьогодні речі, після чого запечатував їх. Через деякий час таких з’явилося 600, колекціонував опудала тварин, записував всі розмови, а диктофон називав своєю дружиною. Був іпохондриком, який боявся лікарів та лікарень, ймовірно так проявлялася травма смерті батька через нез’ясовані обставини під час його перебування в одній з медичних установ. Не знав, що розділить схожу з батьком долю, коли й сам помиратиме від ускладнень після звичайнісінької операції з видалення жовчного міхура в ненависній лікарні.

Ексцентризм, гомосексуалізм, суперечливе мистецтво спричинили проблеми, які стали перешкодою при спробі створення першого в Європі та другого у світі музею, присвяченого його творчості та життю в Меджилабірці, містечку в декількох кілометрах від села Мікова, звідки родом його рідня. Сьогодні 26-ту річницю існування «Музею сучасного мистецтва Енді Воргола» в Меджилабірці відзначають любителі мистецтва, життя та творчості суперечливого автора з цілого світу.

warhol-museum-fontan

пам'ятник-фонтан 2
Перед будівлею «Музею сучасного мистецтва Енді Воргола» в Меджилабірці стоїть пам’ятник митцеві у вигляді фонтану. © Дельфіна Ертановська

Перед смертю Енді попросив свого брата, який відправився у подорож на батьківщину, щоб той зробив безліч фотографій краєвидів та місцевих мешканців, бо дуже хотів відвідати країну своїх предків. На жаль, не дожив до тієї миті. Виконавцем останньої волі був брат Джон, який став одним із батьків-засновників музею.

warhol-museum-inside

На чотирьох поверхах музею
На чотирьох поверхах музею можна помилуватися роботами Енді Воргола, його брата Павла і небожа Джеймса. © Дельфіна Ертановська

Музей, що є пам’яткою про Енді та його батьків, у своїх колекціях містить оригінальні роботи художника, подаровані «Фондом візуальних мистецтв Енді Воргола», який був одним з головних спонсорів цієї установи. Це місце присвячене Енді, його життю, побуту, мистецтву, родині. Окрім творів мистецтва, тут представлено предмети щоденного вжитку митця: окуляри, камери, диктофон, куртку, костюми, хустку мами Юлії, свідоцтва про шлюб батьків і прабатьків, свідоцтва хрещення, сімейні фотографії, подаровані родичами, що живуть в цих околицях, а також греко-католицький молитовник XVIII століття з церкви, в якій хрестили матір Енді. Творці музею хотіли зробити його не лише презентаційним, але й освітнім, щоб кожен міг створити для себе глибше уявлення про походження і життя митця. Сьогодні тут можна побачити й виставки місцевих та закордонних художників, а також небожа Джеймса, який оселився в Меджилабірці і співпрацює з музеєм.

Виставка місцевої художниці.
Виставка місцевої художниці. © Дельфіна Ертановська

Енді вважав, що будь-яка людина може стати відомою, може творити, хотів, щоб мистецтво досягло всіх верств суспільства, щоб було масовим й існувало для мас. Бурхливе життя автора, переповнене тугою за карпатською батьківщиною предків, глибокої духовної віри, повне вдячності й любові до матері, ексцентричні, епатажні стилізації, композиції, провокаційні перформанси і спосіб життя доповнюють портрет чудової людини з цікавою чарівністю, багатою творчістю. Все це вказує на двоїсту природу короля поп-арту. Стогранну людину митця-бізнесмена, самітника, повного енергії, повного протиріч, що ще більше додавало медійного розголосу в світі мистецтва для людини багатьох талантів. Енді виснажив басейн талантів своєї епохи.

Переклад: Анна Мончук

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: