Народжена вільною (ч. 1)

Скільки себе пам’ятаю, у нашій квартирі стоїть піаніно – стареньке «БЕЛАРУСЬ». На ньому ніхто не грає вже понад два десятки років. Розмови про те, аби його продати, віддати, подарувати чи, не приведи Боже, викинути, вмирають ще до першого розтуляння рота на цю тему – мама забороняє. У нашій квартирі нам п’ятьом категорично бракує місця, але піаніно все одно має свою частку площі – воно вже майже член сім’ї. Піаніно як член сім’ї «БЕЛАРУСЬ» належить мамі − це вона колись присвятила 8 років цьому інструменту. Мама займалася балетом, а вимога вміти…

Читати далі