Сингапурське диво: реформи Лі Куан Ю Найактуальніше Планета 

Сингапурське диво: реформи Лі Куан Ю

В передмові до мемуарів Лі Куан Ю, перший прем’єр-міністр Республіки Сингапур, зазначав, що його книга для сучасних молодих сингапурців, які зараз можуть сприймати стабільність, зростання й успіх своєї країни як належне, але вони мають знати, як важко було маленькій країні з багатомовним населенням, без жодних природніх ресурсів вижити і зберегти свою незалежність.

Лі Куан Ю, перший прем’єр-міністр Республіки Сингапур
Лі Куан Ю, перший прем’єр-міністр Республіки Сингапур. © scmp.com

В 1965 році для уряду Лі Куан Ю постала проблема фізичного виживання держави. Щоб зберегти незалежність, Сингапур був змушений вийти зі складу Малайської Федерації, через що завмерла торгівля: Малайзія закрила для країни свій ринок, Сингапур втратив ділового і торговельного партнера. Велика Британія також почала закривати свої воєнні бази і виходити з Сингапуру, забравши зі собою безпеку і робочі місця. Швидко зростав рівень безробіття, Сингапур перестав бути транзитним пунктом в регіональній торгівлі, не міг імпортувати сировину з Малайзії та Індонезії. В країні почали наростати неспокійні настрої між китайцями – найчисельнішою етнічною групою, які через розквіт китайського комунізму і культу Мао, хотіли бачити прокомуністичний розвиток Сингапуру, і малайськими екстремістами, які обстоювали Малайзію під правлінням малайців. Це потягнуло проблему збереження правопорядку, а також побудови нової ефективної економіки, що, своєю чергою, залишило б комуністів без широкої підтримки. За словами Лі Куан Ю, потрібно було будь-якою ціною перетворитись на єдиний могутній народ, здатний легко призвичаюватись до змін.

sigapore-map

Через бідність, високий рівень корупції, уряд Сингапуру не міг розподіляти кошти на благо громадян, тому, звужуючи роль держави в економіці та управлінні, основну ставку зробив на свободу приватної ініціативи, право вільно розпоряджатись власними коштами за рахунок зменшення податків та можливості інвестування у виробництво, освіту і медицину. Виникла потреба зробити з громадян-виборців – власників, насамперед для того, щоб закріпити політичну стабільність.

Окрім цього, уряд Лі Куан Ю почав запрошувати транснаціональні корпорації (ТНК) в країну, взявши курс на лібералізацію економіки, зменшення податків, спрощення процедури реєстрації бізнесу та усунення зайвої бюрократизації, яка тягнула за собою корупцію.

Як згадує Лі, для тодішніх економістів, так званої «школи залежності», ТНК «були експлуататорами дешевої землі, робочої сили і сировини», вони були певні, «що ТНК використовують традиційну модель колоніальної експлуатації, в рамках якої дозволяють країнам, що розвиваються, продавати сировину та купувати споживчі товари у розвинутих країн». Однак, на щастя, архітектор сингапурських реформ мав щодо цього свої погляди: «Якщо ТНК могли надати нашим людям робочі місця, навчити їх різних технічних та інженерних умінь, а також управлінських ноу-хау, це означало – ТНК нам потрібні». Потрібно було підвищити рівень громадської та особистої безпеки, охорони здоров’я, освіти, телекомунікаційного й транспортного сегменту, а також сфери послуг до стандартів, які вже існували в розвинених країнах, для того щоб перетворитись на «оазу», «базовий табір» для підприємців, інженерів, менеджерів та інших фахівців, що займалися бізнесом.

Як наслідок, у 1968 році до країни прийшли такі великі корпорації: «Texas Instruments», «National Semiconductor», «Hewlett-Packard», у 1970 році «General Electric» заснувала шість різних цехів для виробництва електричних приладів та виробів, перетворившись на найбільшого в Сингапурі працедавця. Американські ТНК заклали в країні фундамент для широкого розвитку високотехнологічної електронної промисловості, що дало змогу в 80-х назавжди покінчити з безробіттям і перетворило Сингапур на один з основних світових експортерів електронних приладів. На початку 90-х Сингапур став третім за важливістю світовим центром з нафтопереробки, найбільшим світовим танкером для нафти і пального, одним із лідерів нафтохімічного ринку, а в 1997 році понад 200 американських компаній вклали в Сингапур 19 млрд доларів. Щоб подолати сумніви іноземних інвесторів щодо кваліфікації сингапурських працівників, Лі Куан Ю запропонував заснувати центри професійної освіти, де б викладали їхні власні інструктори, після 4-6 місяців навчання, усі працівники були обізнані зі системами роботи та культурою інших країн, та являли собою неабияку цінність для багатьох роботодавців.

За показниками Index of Economic Freedom, який проводить статистику щодо економічної свободи та можливостей вільної торгівлі, верховенства права тощо, цьогоріч Сингапур займає 2 місце у світі (Україна – 166) серед 180 країн. Зокрема, на сайті зазначають, що зважена економічна політика, політична стабільність і правове середовище були головними стовпами успіху Сінгапуру в підтримці сильної і динамічної економіки. Добре забезпечені права власності сприяють розвитку підприємництва та зростанню продуктивності. Сильна традиція мінімальної толерантності до корупції, відображена в ефективній судовій структурі, що забезпечує порядок в країні.

country-ranking-singapore
Сингапу і Україна в цифрах Index of Economic Freedom Сингапур і Україна в рейтингах Index of Economic Freedom

У 2015 році Всесвітній банк відзначив Сінгапур першим місцем у виконанні контрактів і 24 в реєстрації права власності. Економісти зазначають, що Сингапур є однією з найменш корумпованих країн (за WorldAudit – 7 місце, Україна – 110 зі 154). Загальне податкове навантаження становить 13,4% від загального внутрішнього доходу. Державні витрати склали 18,2% від загального обсягу виробництва (ВВП) протягом останніх трьох років, і профіцит бюджету, коли дохідна частина бюджету перевищує видаткову, склав в середньому 3,3% від ВВП. Державний борг еквівалентний майже року ВВП. Україна отримала такі показники: загальне податкове навантаження становить 37,6% від загального обсягу внутрішнього доходу. Державні витрати склали 45,4% від загального обсягу виробництва (ВВП) протягом останніх трьох років, і дефіцит бюджету склав в середньому 3,5% від ВВП. Держборг еквівалентний 80,2% від ВВП.

Загальне підприємницьке середовище в Сингапурі залишається одним з найбільш прозорих у світі, процес запуску бізнесу простий, без мінімального необхідного капіталу. Щодо України експерти зауважують, що процес запуску бізнесу був спрощений, але отримання всіх необхідних ліцензійних вимог забирає багато часу, як і раніше. Торгівля є надзвичайно важливою для економіки Сінгапуру; вартість експорту і імпорту разом узяті становить 326% від ВВП. Середня прикладена тарифна ставка становить 0,0%, а більшість секторів економіки відкриті для іноземних інвестицій. В Україні вартість експорту і імпорту, взяті разом становить 108% від ВВП, тарифна ставка – 2,1%.

Орієнтація на Західний світ дала великий поштовх до реформ в освіті. Держава фінансує навчання кращих студентів за кордоном в обмін на роботу в уряді. Позицію Лі Куан Ю добре ілюструє ставлення до освіти власних дітей: «…їхнє майбутнє залежало від володіння мовою, якою будуть написані найсучасніші підручники, а вони будуть написані англійською». Вже в 1965 році англійська мова отримала статус державної, а зараз нею говорять близько 80% жителів, що дозволяє сингапурцям швидше інтегруватись в міжнародну спільноту та отримувати освіту чи роботу майже будь-де, або брати участь в різних навчальних програмах за кордоном, оскільки вища освіта в Сингапурі також англомовна. Як зазначає Лі: «Англійська… створила для нас конкурентну перевагу, бо вона стала міжнародною мовою бізнесу й дипломатії, науки й техніки; без англійської сюди б не прийшли транснаціональні корпорації, а також понад 200 найкращих банків світу; без англійської наші люди не змогли б так швидко оволодіти комп’ютерними навичками, Інтернетом тощо». З іншого боку, якби сингапурці відкинули свою рідну мову, впровадивши лише іноземну, вважає Лі Куан Ю, це відкинуло б розвиток країни назад: «Ми би втратили свою культурну самобутність, упевненість у своїх силах, та своєму місці в цьому світі».

В Сингапурі майже немає безробіття (2% від 5,3 мільйона населення) і немає державної допомоги по безробіттю. Є Центральний страховий фонд (Central Provident Fund) – особистий пенсійний рахунок працівника, нарахування якого складають 40% від заробітної плати (половину платить працівник, половину – роботодавець), приклад накопичувальної пенсійної системи. В порівнянні з розміром соціальних внесків в Україні, це наче і співрозмірна величина, але різницю становить саме можливість розпоряджатися цими коштами. Гроші з рахунку можна використовувати на купівлю житла, лікування або інвестувати у виробництво. До прикладу, у зв’язку з реструктуризацією автобусного сполучення, компанія «Singapore Bus Service» випустили акції на фондовій біржі і дозволили членам ЦСФ використати до 5 тис. доларів із власник рахунків на їхню купівлю. Зі збільшенням кількості власників акцій, прибуток повертався би працівникам, які регулярно користуються громадським транспортом, таким чином у них було би менше стимулів вимагати зменшення ціни на проїзд і держава могла виділяти субсидії на розвиток транспортної системи загалом. Згодом накопичені кошти можна було передавати в спадок, продавати, або інвестувати. Один з важливих ефектів реформи: людина ставала відповідальною за власний добробут і брала безпосередню участь в розвитку держави. Своєю чергою держава, збираючи податки, пропонувала громадянину насамперед ті зміни, які могли би підвищити його особистий добробут.

Лі Куан Ю стверджує, що «загальний добробут за рахунок держави підриває віру в себе, бо люди не мають потреби працювати, щоб забезпечити свої родини, – нормою в такому разі стає життя на подаяння». Сингапурських реформаторів дуже часто критикували західні ЗМІ за таку жорстку політику та відмову від субсидіювання споживчих товарів, оскільки «у 60-70 роках провал ідеї загального добробуту ще не був очевидний: знадобилося два покоління, аж поки нанесена нею шкода не виявила себе у вигляді зниженої продуктивності праці, зниження темпів зростання та все більшому дефіциті держбюджетів».

Для проведення успішних реформ Україні буде корисним досвід Сингапуру, особливо щодо питань боротьби з корупцією, лібералізацією економіки, усунення зайвої бюрократизації, залученням іноземних інвесторів.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(7 голосів)

Також буде цікаво: