Перехід Найактуальніше Світоглядні орієнтири 

Перехід

Дорогі люди! Не панікуйте! Моральна і екологічна криза – два боки одного явища. Йдеться про втрату почуття цілісності світу.

Хоч віддавна утвердився стереотип «Тривожно жити в епоху змін» (до слова, приписують це визначення китайцям), ми ніколи, за жодних умов, не повинні втрачати довіри до Бога. Адже світ – думка Архітектора усього («І побачив Бог усе, що вчинив. І ото вельми добре воно!Книга Буття: 1,31). Земля – прекрасна! Життя пречудове! Треба вдячно вписатися у цю сутність, творити себе далі як справжній Боготвірний феномен, утверджувати справедливе суспільство, окрилене добром буття, не руйнувати усього своєю зарозумілістю, зухвалістю, захланністю. Також не закупорювати себе звичаєво, позбутися фатального егоцентризму.

Багато разів довелося самому писати і читати в інших авторів про те, що настає нова епоха. Адже мамоністичний фарисейський триб життя посутньо збанкрутував. Ми усі звикли до нього, хоч бурчання щодо кричущої несправедливості багатьох речей стають голоснішими. Але обставини сучасного життя вже компрометують людську сутність. Тому виклики нової епохи спонукують нас переформатовуватися. Світ неодмінно прийде до цього.

Вияв несправедливості очевидний. Усі ці конкуренції за зиск (а де турбота про те, щоб шанувати вартості усіх народів – «Нехай прийдуть до вас благородні думки з усіх сторін»? – Перша книга Вед, Рігведа, де дотримування принципу «обніміте найменшого брата»? – думка Тараса Шевченка), усі ці базікання про права людини – (а де обов’язки?), про демократію (хіба вибори і компроміс, демагогія і гра демонструють «любов до ближнього на політичному рівні»? – думка Томаша Масарика), усі ці конструкції про вибраний народ, перший, другий і третій світи, передові і відсталі цивілізації, усі практичні заходи щодо створення людини-робота (а де реалізація закликів щодо рівноцінності націй, збагачення людських душ і благородного розуму?), усі ці масові заходи на честь перемоги у війнах, річниць народження і смерті видатних особистостей, інших несосвітенних речей (а де розуміння того, що у конфліктах гинуть мільйони найдинамічніших людей, де приязнь і мирна співпраця народів, перемога над своїми вадами, де сповідування принципу, що «кожна людина, яку я зустрічаю, у чомусь перевершує мене»? – думка Ральфа Волдо Емерсона), усі ці зусилля для масового виробництва і продажу зайвих та ще й шкідливих модифікованих продуктів, абсолютно непотрібних речей, які тільки захаращують помешкання, крамниці, довкілля (а де буття максимально здорове, «справедливе, просте і чисте»? – орієнтир Ісуса Христа), усі ці безглузді реклами, банки, аптеки, розважальні заклади, алкогольно-тютюнові споруди буквально на кожному кроці (а де ж бібліотеки, по-сучасному облаштовані школи, спортивні майданчики, затишні парки відпочинку?), усі ці турботи про моду, конкурси краси (символічно – нині вони декоративно уречевлені масками «краси») – принижують справжню людську сутність, видозмінюють Homo Sapiens як оригінал у вторинний Second Hand, марнують дорогоцінний час, ресурси і засоби. Адже у всьому потрібна рівновага, здоровий глузд, Парадоксально, але повсюдно маємо своєрідний підсумок існування утвердженої цивілізації – під сучасну пору через коронавірус тотальний переляк, страх, тривога, відчай закупорили людей у хатах і квартирах, руйнується господарка, тоталітаризується сам спосіб існування людини.

Повторимо вже вкотре: цілком реально маємо попередження, щоб отямитися. Можливо, останнє попередження…

На щастя, збережено нетлінний спадок шляхетних думок і дій, які орієнтували людей, народи, цивілізації на творчий, альтруїстичний спосіб життя. Сьогодні прагну зосередити увагу читачів бодай на одному з багатьох шляхетних і щасливих аспектів нашого існування у цьому пречудовому Божому світі – на романтично-сенсовній поезії, яка відкриває найбільше істин, є актуальною на всі часи. Нагадаймо ще раз собі її (на вибір, певна річ).

Тарас Шевченко

Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Тарас Шевченко. І мертвим, і живим, і ненародженим.

Вільям Шекспір

Я кличу смерть – дивитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот,
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду
В бруд обертає почуття святі,
І на мистецтво під п’ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!
Я від всього цього помер би нині,
Та як тебе лишити в самотині?

66 сонет. Переклад Дмитра Павличка.

Рабіндранат Тагор

Ми вперед торуєм путь…
Хто спиняє нас, хто судить?
Ті, які назад ідуть –
Будуть плакать, плакать будуть…

Р. Тагор. Вірші у перекладі М. Бажана.

Зульфія (народна поетеса Узбекистану)

Нехай потонуть кораблі
з бомбами в морі,
Нехай вільно дихають люди.
Люди, не убивайте людей,
Як весна вони знову не приходять…

Густаво Беккер (Іспанія)

Може затьмаритись сонце навіки,
Висохнуть море до самого дна;
Наче тоненька – з кришталю відлита, –
Вісь може тріснуть земна.

Все може статися! Смерть невблаганна
Саваном вкриє мене у труні,
Тільки кохання твоє незрадливе
Житиме вічно в мені.

Густаво Адольфо Беккер. Рими (в перекладі Г. Латника.

Іван Бунін

И цветы, и шмели, и трава, и колосья,
И лазурь, и полуденный зной…
Срок настанет – Господь сына блудного спросит
«Был ли счастлив ты в жизни земной?»
И забуду я все – только вспомню вот эти
Полевые пути меж колосьев и трав –
И от сладостных слез не успею ответить,
К милосердным коленям припав…

И. А. Бунин. Стихотворения и переводы.

Емма Андієвська

Тобі не вільно називатися власним ім’ям
Тільки тому, що інші безликі від ницости.
Тобі не вільно ходити на весь зріст,
Бо навколо закони пігмеїв.
Тебе позбавили навіть калюжі.
Ти, який роджений для океанів.
Та в день найтяжчої зажури
Усі потоки винесуть тебе назовні.

Емма Андієвська. Пісні без тексту.

Отож: чи йдеться про невмолиму сенсовність любові до рідної хати, у якій «своя й правда, і сила і воля», чи про тотальну деградацію давнього англійського суспільства, неприйнятну для поета, який не може залишити «в самотині» кохану, чи про бачення перспективи, що її неспроможні зупинити ті, які «назад ідуть», чи про доконечну потребу «людям не вбивати людей», чи про незрадливе кохання, яке «житиме вічно в мені», чи про щастя у пречудовому Божому світі, відтак у відповідь на питання Господа, чи був щасливим, поет згадує пречудову природу і не встигає відповісти, припадаючи до «милосердних колін», чи про свій народ, яким нехтували, але якого «усі потоки винесуть назовні» – ці думки, відчування, візії увійшли в золотий фонд світосприйняття усіма народами, у всі віки. Їх плодотворність очевидна.

Принагідно, як своєрідний підсумок визначальності духовного чинника у житті людей, наведемо таку думку одного з найсамобутніших наших літературознавців, перекладача, поета, автора книги «Моя Шевченківська енциклопедія» Леоніда Ушкалова: «У мене десь стоїть на поличці антологія поезій, присвячених Харкову. Там, здається, близько чотирьох сотень авторів. Є просто чудові речі. Але найкраща поезія про Харків – перша. Я кажу про «Молитву до Бога за місто Харків» Сковороди. Харків – «сьоме Боже око». Ось найкоротша характеристика нашого міста» (див. докладніше: «Знання – єдина насолода без отрути». Леонід Ушкалов – про Сковороду, Шевченка і Харків». – День. – 2016. – 25-26 берез.).

Леонід Ушкалов
Леонід Ушкалов. Джерело зображення: litakcent.com

Боронь Боже, не ігноруємо матеріального чинника, потребу влаштувати всім багате, гідне життя, подбати нарешті про суспільство «без холопа і пана». Але морально-екологічна криза людства поставила на порядок денний зміну світосприймання, відтак – світоконструювання. Людині судилася краща доля, ніж тільки споживати і розважатися, бо, мовляв, «все минає» (anything goes). Римська імперія, де панував принцип «хліба і видовищ», врешті розвалилася. Отож учімося на уроках історії, бо інакше тотально освинимося (вибачте за низьке слово).

Йдеться про найсуттєвіше – перенесенні зусиль «на територію людської душі», як висловилася Нобелівська лавреатка Світлана Алексієвич. Коли виймаємо душу з душі, доокруж запановує бруталізація і криміналізація, що й спостерігаємо сьогодні. Недаремно герой поеми Ґете «Фауст» скрушно благав: «Віддай мені мою душу!»

А тепер – конкретика-пояснення. Передусім зважмося посутньо оцінити реальність: чому «цивілізація виросла, а людина змаліла»? (думка Євгена Сверстюка). Загальний висновок очевидний: зла система речей стала вигідною тим силам, які зреклися Бога і рідної матері (нині вони гримуються під «громадян світу»). Матеріальне, як доведено, роз’єднує. Саме на це зробили ставку «вибрані», залучивши для конструювання такої системи речей марнославних і цинічних людців з усіх-усюд. Таким чином вигода стала альфою і омегою буття – нещодавно дуже влучно схарактеризовано домінантний «ідеал» сучасного способу життя словом «скільки?». Тобто усе продається і купується. Така авторитетна оцінка належить Майклу Сенделу – політичному філософу, професорові Гарвардського університету. Він, до слова, читає лекції через інтернет про суть справедливості десяткам мільйонам слухачів на всіх континентах. До цього причетна впливова британська телерадіокорпорація Бі-Бі-Сі.

Треба зважитися рішуче припинити цинічне ошахраювання мільйонів людей олігархами і кримінальними елементами. Руйнація сім’ї, запаскудження довкілля, тероризм, різні шахрайства у політиці, суспільному житті, гібридні війни – усе це результат комерційно-маніпулятивного способу життя. Звідси – тотальний страх. Звідси – загнивання людських душ – тобто того, що є вічним.

Коли закликаємо «не панікувати», незважаючи на усі ці негаразди, підсилені незнайомим вірусом, який може обезлюднити земну кулю, маємо на увазі ось що: 1) діагноз поставлено, треба передусім «бути», а не тільки «мати»; 2) потрібно задіяти вольовий потенціал, тобто усунути за історичний горизонт усе, що отварює людину; 3) визначити чіткий маршрут переходу до духовної цивілізації. З правіків совісні, відповідальні, талановиті особистості усіх народів застерігали від ігнорування гуманних, справедливих, відповідальних принципів співжиття, що їх узагальнив Христос: «Не можете служити Богові і мамоні». Духовне провідництво віщунів вищих людських прав, оновлюваних, осучаснюваних, постійно активізовуваних у багатоманітній творчості усіх громадян (адже епічні герої живуть серед нас), – донині дозволяє витіснити усе фальшиве, захланне, руйнівне, ганебне з нашого буття. Безсумнівно, саме учення Христа є властивим орієнтиром нової епохи. Принагідно згадаємо таку оцінку теолога, історика церкви Філіппа Шафа: «Цей Ісус з Назарета без грошей і без зброї завоював більше мільйонів, ніж Александр Македонський, Цезар, Магомет і Наполеон; без науки і вчення Він пролив більше світла на людські і божественні предмети, ніж усі філософи і вчені, разом узяті».

Нагадаємо рівно ж, що Ісус любив істини, котрі викладав, і людей, котрих навчав. Ісусові слова міцно закарбовувались у розумах та серцях його слухачів. Найвеличніші істини проголошені Христом найпростішими словами.

У всі віки світлом у пітьмі були геніальні твори поетів, письменників, скульпторів, діячів культури, мистецтва, досягнення хліборобів, промисловців, вчених, спортсменів, речників усіх інших сфер буття аж до астронавтів. Саме їм передовсім маємо бути вдячними за багатобарвність, упорядкованість буднів і барвистість свят, за творчі орієнтири. Додамо, що тривале щастя мають лише ті, у кого вдячне серце. Любов і злагода врівноважують долю.

Коли згадати спадок українства, то немає жодної ділянки життя, де б ми були аутсайдерами. А у двох чільних царинах особливо маємо чим пишатися – найсмачнішим хлібом і двома найпопулярнішими у світі піснями: «Щедриком» Леонтовича і «Очи черные» Гребінки.

Микола Леонтович та Євген Гребінка
Микола Леонтович та Євген Гребінка – автори двох найпопулярніших у світі мелодій

Ще раз нагадаємо, що саме за українськими сільськогосподарськими технологіями створено високоефективне фермерське господарство у США, у Канаді, на Кубані, інших регіонах. Щодо пісні, то дуже влучно висловився тижневик «Країна»: «Якби пісня була державою, то Україна посіла би перше місце поміж народами» (26 січня 2017).

Нині першочергові наші завдання:

  • Зберегти свій генофонд;
  • Відтворити свою історичну спадщину;
  • Розвивати свою культуру, освіту, економіку, медицину, свій спосіб життя;
  • Запропонувати і втілити орієнтир: «Національна ідея – це ідеали, закодовані в суцільній історичній пам’яті народу» (Іван Павло II: «Українці, в родючу землю ваших традицій заглиблюється коріння вашого майбутнього»).

І спільно з іншими народами формувати «цивілізацію любові», беручи до уваги діапазон невичерпних сенсів буття.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(7 голосів)

Також буде цікаво: