Будитель українства Історія Найактуальніше 

Будитель українства

Найбільше щастя: для Народу
Віддати все своє життя…
Іван Огієнко

Мовознавець, історик, редактор, публіцист, педагог, видавець, церковний діяч, поет, книгознавець, перекладач, громадський і політичний діяч, будитель українства. Усе це про одну людину – Івана Огієнка, або Митрополита Іларіона. Рішучість, невпинність і поміркованість були неодмінними у його діяльності, можливо тому вона була настільки потужною і всеохопною. Розгляньмо найбільш прикметні види цієї діяльності.

Огієнко – редактор і видавець

Його часописи «Наша культура» та «Рідна мова» (з додатком «Мовний порадник для редакторів, видавців та робітників пера») зберігали на своїх сторінках ідею української духовності. У цій ідеї сам Огієнко вбачав силу, завдяки якій можливо консолідувати націю. Іван Іванович безкоштовно розсилав світом примірники «Нашої культури» з надією відроджувати та утверджувати українські національні настрої у діаспорі й показувати, що Україна має власну історію і заслуговує на неї.

Обкладинка журналу «Наша культура»
Обкладинка журналу «Наша культура». Джерело зображення: ounuis.info

До речі, гаслом цього місячника були слова: «Творімо українську культуру всіма силами нації». Задля цієї мети Огієнко й прагнув розвинути та зберегти духовну культуру насамперед. «Для недержавного народу духова культура грає величезну ролю, бо власне нею він може й перевищувати народ, що політично підбив його. З історії маємо не мало прикладів, коли фізично сильніший народ підбивав собі народ із більшою духовою культурою, але довго володіти ним не міг: духова культура завжди перемагає» (І. Огієнко).

Одне із чисел «Рідної мови»
Одне із чисел «Рідної мови». Джерело зображення: skylots.org

Огієнко – поет і перекладач

Як про поета, про Івана Огієнка згадують недостатньо часто. Але ж зокрема, саме йому належить поетичний твір, якому судилося стати народною піснею, – «Не питай, чого в мене заплакані очі…» Попри те, що майже усі сили Іван Іванович віддавав мовознавчій та викладацькій діяльності, він устигав створювати цілі цикли віршів з глибоким філософським підґрунтям (згадати хоча б «Філософські містерії», що видані у Канаді). Але, напевно, особливе місце в доробку Огієнка завжди займала релігійна поезія. Він вірив у її силу і можливість «допомогти людині стати найближче до Бога, визнати його своїм рідним батьком, поєднатися з ним – обожнитися».

Рецензуючи збірку Богдана-Ігоря Антонича «Три перстені» та критикуючи автора за його інтернаціональну поезію, Іван Огієнко відстоював силу поезії іншої, здатної воскресити «і громадянський вогонь, і щиро національні мотиви… бо український поет найперше мусить бути патріотом-громадянином». Для Огієнка, який був щирим вірянином, було органічно вбачати істинне джерело культури у Святому Письмі. Тому він і присвятив чимало часу (близько 19 років) і зусиль, аби зробити ґрунтовний переклад Біблії українською мовою. Огієнко переклав кожне слово, вказавши поряд українські відповідники. Та чи мав право «ревний апологет української культури та мови», людина з глибокою вірою у серці, ігнорувати цю справу? Звісно, ні. Ба більше, він уважав цей переклад своїм святим обов’язком і однією з найбільших справ усього життя.

Майже два десятиліття Іван Огієнко працював над перекладом Біблії українською мовою
Майже два десятиліття Іван Огієнко працював над перекладом Біблії українською мовою. Джерело зображення: uocceast.ca

Огієнко – державник

Іван Іванович розумів, що держава неможлива без своєї історії і без віри. Саме тому справжніми українцями він вважав тих, хто був «здатен мати у серці істинну віру». …Усвідомлював він і силу освіти у процесах державотворення. У добу УЦР Огієнко робив все можливе, аби перетворити освіту на українських землях на національну в усіх проявах. Саме йому належало організувати акт злуки ЗУНР та УНР і саме за його ініціативи 22 січня уважають державним святом.

Іван Огієнко (з капелюхом у руці) поряд із Симоном Петлюрою. Кам'янець-Подільський
Іван Огієнко (з капелюхом у руці) поряд із Симоном Петлюрою. Кам’янець-Подільський, 1 травня 1920 року. Джерело зображення: podolyanin.com.ua

Ставши ректором заснованого у Вінніпезі Українського народного університету (1948), Огієнко довів прагнення підвищити культурний рівень українців, …довів світові, що його нація спроможна відбутися і спроможна розвиватися.

Огієнко – церковний діяч і благодійник

У 1937-му, після втрати своєї коханої дружини, подруги, порадниці й помічниці – Домініки Данилівни, Огієнко став на шлях церковного діяча. З цього часу про нього згадували як про митрополита Іларіона.

Іван Огієнко з родиною
Іван Огієнко з родиною. Джерело зображення: uocceast.ca

Він вважав, що «єдиним і майже безконкурентним творцем української культури аж до кінця ХVIII віку була Українська Церква та українське духовенство, які створили своєму народові літературу, науку, школу, друкарство, музику, малярство, світську інтелігенцію й т. ін., а також створили йому добрі людяні умовини соціяльного життя». Для Огієнка служіння народові було чітко пропорційним служінню Богові.

Іван Огієнко – Митрополит Іларіон
Іван Огієнко – Митрополит Іларіон. Джерело зображення: uocceast.ca

Численні листи, адресовані митрополитові з різних куточків українських земель, свідчать про те, що в довоєнні часи до Огієнка зверталися як до рятівника-благодійника. Просили про допомогу також і біженці з України, які мешкали у скруті, в жахливих таборових умовах вже у повоєнній Австрії та Німеччині. До знедолених митрополит Іларіон ніколи не був байдужим, всебічно захищав і підтримував.

Огієнко – мовознавець

«Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організовування. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб…», – слова Івана Огієнка, що закарбовуються у пам’яті назавжди, щойно їх чуєш або читаєш. Ці потужні рядки написав мовознавець – захисник української мови, її автентичності та істинної неповторності. Прикметно, що саме Іван Огієнко в 1935 зауважив єдино правильний варіант вживання прийменника «в» Україні, а не рабської форми, нав’язаної Росією, – «на» Україні.

Рідне слово. Початкова граматика української літературної мови
Іван Огієнко. Рідне слово. Початкова граматика української літературної мови. Жовква, 1937 р. Джерело зображення: crafta.ua

Іван Іванович висловив думку, що «без релігійної віри людина є неповновартісною». Справедливо вважати, що своєю діяльністю Огієнко довів, що й без знання рідної мови людина теж не є повновартісною. Вельми справедлива теза, як на мене. Іван Іванович вбачав проблему розвитку української мови у тому, що «громадянство не заохочує своїх учених україністів до праці». Можна вважати, що Огієнко почав заохочувати останніх власним прикладом. Він наважився без офіційного дозволу керівництва університету Св. Володимира «викладати курс історії української мови студентам історико-філологічного факультету».

Крізь усе життя він проніс побожне ставлення до мови, праці, науки, церкви, залишившись назавжди «пробуджувачем своєї нації», захисником її національного імені.

Іван Огієнко: десяток науково-дослідних установ в одній особі
Іван Огієнко: десяток науково-дослідних установ в одній особі. Інфографіка Ганни Бенедюк
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(3 голоси)

Також буде цікаво: