Не датися! Думки з приводу Найактуальніше 

Не датися!


ПОТЕНЦІАЛ ДУМКИ

kostenko-lina«Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів».

Ліна Костенко
(Записки українського самашедшого. – К., 2011. – С. 113)


 

День у день у світі наростають процеси розбалансовування нормального життя – нагромадження фінансових спекуляцій, тероризму, гібридних воєн, чудернацькі зміни влади. Спостерігаємо потужне комунікаційне засмічування світоглядно-орієнтаційної сфери, тотальну корупцію різного характеру, цинічний визиск сотень мільйонів людей – конвульсії матеріалістичного фаталізму. Не обминули ці явища й Україну як проблему світову.

Українська нація, боляче потолочена на маршрутах історії, нині переживає завершальний етап випробування злом. Останні події: нагнітання провокацій Росії та її маріонеток у контактній зоні на наших східних теренах, ігнорування будь-яких домовленостей, блокування «торгівлі на крові». Тим часом у Верховній Раді – чудернацькі вибрики-ініціативи депутатів про здачу наших одвічних земель агресорам, нахабне просування закону про зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення (незважаючи на категоричне неприйняття українцями цього чужинецького проекту), збурення пристрастей навколо взаємовідносин влади і суспільства, кримінальні явища. Бачимо, що такі події – це не тільки натиск зовнішніх сил, але й «ініціатива» наших ідіотів, тобто недолугих політиканів, примітивних користолюбців і зденаціоналізованих можновладців-олігархів, які хитромудрими способами не тільки обікрали нас, рівно ж захопили чільні важелі влади, привласнили інформаційний простір.

Єдиний фундаментальний позитив цих процесів полягає у тому, що, за Ф. Шеллінгом, зло саморозвінчалося. Що активніше зло виявляє себе, тим скоріше гине. Іноді є корисно простежувати певні факти у загальній динаміці: коли мова про режим Російської Федерації, зішлемося на типовий приклад. Майже 15 років тому московське опінієтворче видання «Литературная газета» (4-10.09.2002. – С.4) вмістила концептуальну статтю провідного політолога Росії Віктора Гущина «Вперед к имперскому авторитаризму?». Розвінчуючи фальшиву демократію Заходу (у дечому дуже переконливо), він підводить масового читача до необхідності опори на радикальний імперський авторитаризм, отже до такого висновку-орієнтиру (подаємо в оригіналі): «Россия… неизбежно вернется в лоно прагматичного имперского авторитаризма. Россия по своему историческому менталитету может быть только имперской. В противном случае на ее месте возникнет черная дыра. Короче, долой диалектику и демократию. Путина на царство». Так і сталося. А тепер Путін сам обрав початок свого та імперії кінця – неминучого розпаду Росії. Історія доводить: чужого забагнеш – утратиш своє. Але йдеться не лише про чекістів як нову російську аристократію, бандитів-кагебістів, а про духовні та моральні фактори.

Отже, тепер від нас передусім залежить очищення рідної землі, усіх «диспетчерських пунктів» від паскудства ординського імперіалізму – з одного боку, і плаского матеріалізму – з другого. Виникає, таким чином, нагальне і сенсожиттєве питання: що і як робити, аби не стати розтоптаним і знівеченим? Відповідь навдивовижу проста – оскільки найголовніше вже давно обґрунтовано моральними та інтелектуальними авторитетами людства. Потрібно згадати себе, повірити в себе, бути собою. Інакше, за Масариком, – не датися! Чітке усвідомлення ситуації передбачає:

1. Визначення, обґрунтування й послідовне втілення – передовсім у світоглядно-орієнтаційній сфері – пріоритетів. У ХХI столітті комерційно-маніпулятивна цивілізація, імперські орієнтири відходять за історичний горизонт. Визначальними стають органічно-духовні параметри світу. Настає передбачувана духовна епоха в бутті людства. Адже сенс життя людини і спільнот полягає у довірі до Бога і в допомозі слабшому. Принципова соціалізація моралі допоможе побачити світ органічно. Спроба довести істинність матеріалізму як концепції, що пояснює життя, – провалилась. Якщо збагнемо неконструктивність орієнтації на споживання і розваги, а також панування над іншими, очевидно – в ім’я зиску і пихи, то перестанемо обдурювати, красти, продаватися, спиватися, боятися. Орієнтир на босяцький популізм і соціальну демагогію завела багато державних організмів у глухий кут, тобто безвихідь. Треба спрямовувати енергію не назовні, а всередину, не на боротьбу за вигоду, а на самовдосконалення, підпорядкованість істині.

А ще слід реструктурувати свій розум і замінити старий класичний тип мислення на новий, що передбачає перехід від бачення світу як статичного до сприйняття його як динамічного, від спроби бачення його об’єктивно до розуміння світу як творчої спільноти учасників. Кожен з нас бере участь у творенні дійсності, сьогодні й у перспективі. Переживання Божественного цілком здійсниме, маємо усвідомити, що посутньо людина є найскладнішою частиною Бога;

Юрій Липа
Юрій Липа

2. Кожен народ – ми, українці, теж – зобов’язані зберегти себе для людства. Україна має що запропонувати іншим народам. Назвемо бодай хліб і пісню, доброту і всебічні таланти, пречудове підсоння, принаймні семитисячолітній спадок культури, починаючи від Трипілля, безкорисливу передачу іншим своїх талантів, ідей та ідеалів. Як виразно наголосив у книзі «Призначення України» Юрій Липа: «Прагнення до чогось вищого, кращого, сильнішого від окремої людини довіку буде жити в українцях… В існуванні України висловлюється і буде висловлюватися найгарніше, що має людство, і в тому є моральність бути українцем».

Тож перестаньмо копіювати те, що перетворилося на фальш і примітивні процедури, за якими сумління навіть не проглядається. Згадаймо Освальда Шпенглера, який давно довів: культура – релігійна у своїй основі, цивілізація – безрелігійна; культура – національна, цивілізація – космополітична, культура – органічна, цивілізація – механічна, культура – аристократична, цивілізація – демократична (книга «Занепад Європи»).

Едмунд Берк
Едмунд Берк

А ще раніше, наприкінці XVIII століття, фундатор сучасного консерватизму Едмунд Берк дав нищівну характеристику суспільній моделі, яка орієнтує на життя у стані постійного процедурного вибору: «Абсолютна демократія є найбезсоромнішою річчю на світі. Тут ніхто не боїться, що його особисто спіткає покара» (Релігія і громадянське суспільство. – Консерватизм, антологія. – 1998. – С. 147);

3. Саме прикриваючись словами-привидами «цивілізація», «демократія», які розтринькали свій первісний продуктивний і гуманний потенціал, сучасна «еліта» України сліпо або, спонукана запеклими ворогами України, розбалансовує життя суспільства і держави як порядкуючого чинника цього суспільства. Чужинці при владі та їхні лакеї-ідіоти гарячково прагнуть за безцінь скупити наші чорноземи, щоб здійснити свою багатовікову мрію – витіснити український народ з Богом даної нам землі. Якщо ми усвідомимо нарешті цю стратегічну мету наших одвічних ворогів, які не мають нічого святого за душею, які зреклися Бога і рідної матері, то зрозуміємо, чому нам розвалюють господарку, руйнують освіту, науку, спустошують душі молоді – повторимося знову, «зусиллями власних тут ідіотів». А тому – зверніть увагу – не дають нам ідеологічного й психологічного перепочинку, нагнітають пристрасті, вкидають у масову свідомість все нові сенсації, нацьковують наших громадян одних на одних.

Хіба цьому не служать, для прикладу, останні ухвали про заробітну платню працівникам національного антикорупційного бюро, національного агентства протидіяння корупції та спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Ці дані стали доступними. Перша інституція: щомісячно Артем Ситник одержуватиме 125-130 тисяч гривень, Тетяна Варварська – 105-110 тисяч, Гізо Угвала – 90-95 тисяч, Анатолій Новак – 110-120 тисяч. Друга структура: Наталія Корчак – 180-260 тисяч гривень, Олександр Скопич – 115-140 тисяч, Руслан Радецький – 160-230 тисяч, Руслан Рябошапка – 110-140 тисяч. Третя інстанція: Назар Холодницький – 150-230 тисяч гривень, Володимир Кривенко – 140-230 тисяч, Максим Грищук – 130-200 тисяч, Андрій Довгань – 110-130 тисяч (див.: Комсомольская правда в Украине. – 2017, 23 февраля – 2 марта).

Євген Сверстюк
Євген Сверстюк

Отакий політичний фольклор! Не можу обминути, отже, суджень великого мудреця України Євгена Сверстюка: «Цивілізація виросла, людина змаліла… Ми пережили і наче побачили на світовому екрані дискредитацію принципу сили. Але на наших очах десь з-під ніг повибігали темні духи з великими міхами награбованого багатства – а це теж сила… І біжать вони, як демони, переселені у свиней у відомій євангельській історії» (Українське слово. – 2000, ч.1; День. – 2013, 12-13 квітня).

Тим часом абсолютна більшість українців ледве зводить кінці з кінцями – маємо на увазі матеріальне становище.

Чи не здається вам, що через моральні бридоти з нашої мови зникають (чи деградують) такі слова як: порядність, міра, совість, відповідальність, жертовність, патріотизм, мораль, милосердя, ближній, безкорисливість, подвижництво, честь, гідність, вартість, духовність?

4. Можна було б услід за Ціцероном вигукнути : «O tempora, o mores!» (О часи, о звичаї!). Більш як дві тисячі років тому видатний оратор уболівав від корупції та падінням звичаїв в Римі. Тодішнє суспільство зігнорувало застереження, імперія впала. Історія повторюється? І так, і ні. Від подібної патології наша нація доконечно вилікується. Давно доведено: вільною людина може бути тоді, коли добровільно вибирає витворювання добра, краси, правди. За такої постави допіру живе. Щораз більше людей це усвідомлює, не приймаючи закону джунглів. Щоб повернути довір’я людей до влади, слід подбати про кожного мешканця наших міст і сіл на засадах – «Україна без холопа і пана», «Обніміте найменшого брата» (Тарас Шевченко). Водночас мусимо нарешті збагнути головну причину наших поразок після надзусиль і невимовних жертв – незгоду, «през яку ми всі пропали» (Іван Мазепа). Рівно ж виелімінувати байдужість, вайлуватість, заздрість, невміння завчасу розпізнати демагогів.

Треба відродити почуття гідності нації і своєї особистої честі. Не забуваймо про державно-національну доцільність. Немає сумніву у тому, що наш пречудовий народ здійснить заповіт-пророцтво Святого Апостола Андрія, коли він благословив горби над Дніпром, де згодом повстав славний Київ: «Тут засяє благодать Божа».


ПОТЕНЦІАЛ ДУМКИ

«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі».

Тарас Шевченко


  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(7 голосів)

Також буде цікаво: