Епічний гімн на візитній картці України Культура 

Епічний гімн на візитній картці України

Із Валентином Северинюком цього літа я душевно та духовно по­знайомився на всесвітньо відомому пагорбі-вівтарі Кам’яна Могила, що над річкою Молочною поблизу Мелітополя в Запорізькій області, де тисячі років тому наші протопредки відправляли релігійні об­ряди, і яка зберігає безліч оригінальних наскельних зображень, датованих VII–III тисячоліттями до Різдва Христового, а деякі – навіть ХІІ-ХIV тисячоліттями до нашої ери.

Недуховним, невіруючим людям, скептикам, міщанам за світовідчуттям тут робити нічого… Все реальне золото вже украдено до нас, а все безцінне для таких – нецінне. Але тут багато тих, кого «нормальні» «люде» (за Тарасом Шевченком) називають диваками.

Подібний зовні до мого старшого двоюрідного брата, Валентин притягував мене до себе, як його притягувала та ж Кам’яна Могила, загалом таїна… І тому, поспілкувавшись із ним ближче, я не надто здивувався, коли він довірливо показав мені рукопис під назвою «Україна козацька», який названий ним самим поемою… Хоча, на мій перший позір, він за обсягом тягне на повноформатний роман у віршах, яких не так і густо у вітчизняній літературі, загалом більше лірично-драматичній, аніж епічній.

А тут – Епос. Епос, інкрустований тими ж лірично-драматичними магічно-магнітними іскрами, написаний легкою неснобістською мукою, світлим розумом та великодзвонним серцем.

Епос, обрамлений фундаментальним науково-довідковим апаратом, як добра картина добротною рамою, що є ніби підводною частиною готичного айсберга із бароковими птахами та тваринами на ньому, хмаринками, зорями, Сонцем та Місяцем – над ним.

Цей твір професійного історика за фахом і справжнього поета за покликанням – опоетизована історія духу козацтва, яке є пози­тивною візитною карткою нашої нації у світових ідеологічних, мі­фологічних, навіть комерційних координатах: ніколи не забуду, як аз грішний переконав власника одного з престижних пивних барів Нью-Йорка замовити пиво з України і назвати його «Тарас Бульба», яке світові знаменитості пили, одночасно дивлячись у залі фільм з однойменною назвою. Попит на пиво під українську, опоетизовану великим Гоголем, історію був шалений.

Світ поважно любить сильних духом і тілом, які асоціюються в нього і зі спартанцями, і з нашими козаками, про яких Валентин Северинюк знаходить в ноосфері своєї одухотвореної крові й такі слова, зокрема – про гетьмана Мазепу:

І поети, і учені –
хто знався й не знався
із Мазепою – хто трохи,
хто більш розбирався
в тому, що зробив чи мріяв
гетьман учинити, –
всяко пишуть, всяко кажуть…
І ми – ні хвалити,
ні судити не беремось
гетьмана… Що з того,
як з когось ліпити «дідька»,
а з когось – «святого»?

Цей ліро-епос має всі підстави стати народним, тобто з часом бути розібраним на балади й думи майбутніми кобзарями та лірниками, а можливо, ще сьогодні зацікавити артистів різних жанрів.

Добре, що підтримав це видання яскравий народний політик із поетичною душею Олександр Мороз.

«Україну козацьку» добре було би перекласти іншими мовами і видати окремими книгами, які репрезентуватимуть нас у світі як сильних і красивих, хоча й по-земному незавершених, в основі своїй.

А наразі прочитаймо цей гімн українській силі, писаний сучасним лірником Валентином Северинюком, ми самі, гречкосії-фермери, міністри і вчителі, школярі і студенти, «славних прадідів великих правнуки»… козацькі!

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(4 голоси)

Також буде цікаво: