Я – емігрант. Що далі? Найактуальніше Суспільство 

Я – емігрант. Що далі?

«Ми хотіли мати більше можливостей, щоб побачити світ, себе реалізувати. Працювати в Україні – це одна справа, а в Канаді – інші розцінки», – розповідає психотерапевт Наталія Гаєвська. Понад чотири роки жінка живе в Онтаріо і допомагає емігрантам з різних країн пристосуватися до нових умов. Наталія ділиться: найчастіше люди звертаються вже тоді, коли у них через далекий переїзд виникає підвищений рівень тривоги, стосунки в сім’ї стають гіршими.

Чому ж рішення чоловіка і дружини спробувати щастя в іншій країні може поставити під сумнів міцність їхнього шлюбу?

Психотерапевт пояснює: у кожної людини є система цінностей, яку сформували батьки, школа, друзі. Коли двоє людей, які вже прийняли особливості одне одного, потрапляють у чужу країну, то кожен пристосовується до нових умов по-різному.

До Наталі звернулася жінка у депресії. У Канаді їй призначили антидепресанти. Вони мало допомагали. А до місцевих терапевтів звертатися не хотіла через страх нерозуміння. «Коли ми почали з нею працювати, то в жінки вже була депресія з тривожним розладом. На той час в Канаді жила 7 років. До переїзду це була дуже успішна жінка. Вона працювала бухгалтером у великій фірмі, а чоловік був ветеринаром, окрім того мав освіту інженера. Переїхати в Канаду запропонував чоловік. І все змінилося. Якщо до того годувальником сім’ї була вона, то тут цю роль зайняв чоловік. Він швидко адаптувався, добре знав мову, підтвердив свій перший диплом інженера. Його кар’єра стрімко рухалася вгору, адже наших спеціалістів у технічних галузях в Канаді дуже цінують. Стосунки між подружжям погіршилися. З одного боку вона заздрила його успіхам, але поговорити з ним відкрито про це не наважувалася, натомість виникали щораз нові конфлікти. Справа дійшла до розлучення. На фоні розлучення почалася депресія. Але вона з неї вийшла», – розповідає психотерапевт.

Щоб й інші змогли справитися з психологічним дискомфортом під час еміграції, Наталя виділила 5 етапів адаптації. Вона поєднала власний досвід з моделлю, якою користуються її колеги з Великобританії. Психотерапевт наголошує: інформація підходить лише для добровільних емігрантів віком від 28 до 44 років. Також жінка працювала з дітьми, яких забрали у чужу державу в підлітковому віці, і з тими, хто вже народився в еміграції: «І друге, і третє покоління емігрантів можуть відчувати психологічні труднощі. Якщо проблеми не вирішені, задавнюються, то вони чекають моменту вибуху».

Наталія Гаєвська – психотерапевт
Психотерапевт Наталія Гаєвська вже чотири роки допомагає емігрантам з різних країн адаптуватися до нових умов життя в Канаді

1 Етап – «Медовий місяць в рожевих окулярах» або ейфорія

Ви ступаєте перший крок у нову реальність. Позаду довгий процес оформлення документів. Зітхаєте з полегшенням. Все здається цікавим і яскравим.

Рекомендація: підготуватися до поїздки – дізнатися про всі особливості життя в країні, визначитися з роботою, знайти когось, хто б міг допомогти в разі необхідності. Тоді процес адаптації проходить на «ура». «Є ще й інші люди. У них нереалістичні уявлення. «Вони очікують, що всі нездійсненні мрії на Батьківщині стануть реальністю в іншій державі. Але у них немає чіткого плану дій. Основна частина емігрантів знаходиться посередині – між двома групами», – розповідає психотерапевт.

2 Етап – «Похмілля» або розчарування

Перед Вами щойно відкриваються можливості, а вже потрібно зараз заробляти гроші, оплачувати рахунки. Наталя каже: «Люди ніби у замкнуте коло потрапляють – проблеми зі знанням мови, важко знайти хорошу роботу, забезпечити свій побут… У цей період можуть загостритися проблеми в сім’ї. Я помітила, що тоді чоловіки стають агресивними і ревнивими, бо в певних моментах похитується їхня віра в себе, виникають сумніви, чи зможуть у чужій країні стати на ноги». Традиційні методи розслабитися на Батьківщині – піти у кіно, театр, зустрітися з друзями, у чужій країні через погане знання мови певний час не доступні. Це все стрес. Але фаза важлива тим, що у людини достатньо внутрішніх сил, щоб вирішити це питання.

Рекомендація: називати речі своїми іменами. Якщо відчуваєте, що зробили помилку, емігрувавши, то майте мужність собі у цьому зізнатися. І так у всіх випробуваннях.

Відокремлюйте себе і ситуацію, в яку потрапили. «Наприклад, є небажані обставини, які вам заважають. Ви думаєте, що не можете з ними справитися, бо ви невмілі, погані. Однак ви – це ви. А обставини – це інше. Вони не характеризують вас як особистість. Будьте відкриті до нових вражень, знайомств і середовища», – радить Наталя.

3 Етап – Еміграційна безвихідь

У цей період ви відчуваєте, що ваші внутрішні ресурси вичерпані. Найменший стрес виводить з рівноваги. А ще остаточно визначаєтеся – залишатися чи ні у країні, де саме працювати і так далі. Наталя розповідає: «Зараз працюю з жінкою. Їй 39 років. В Канаді вона вже 11 років. Сьогодні її нічого не влаштовує. Вона застрягла на цій фазі. Чому це відбувається? Людина не бере відповідальності за те, що відбуватиметься. У цієї жінки саме так і склалося. В Канаді її не все влаштовує, додому повертатися боїться. Дуже хоче зберегти своє обличчя і не розчаруватися у собі. Якщо на цій фазі ви прийняли рішення і взяли відповідальність, то тоді перейдете на наступний етап».

Рекомендації: відповісти чесно на запитання: що ви хочете? як цього досягнути? яку ціну готові за це заплатити?

4 Етап – Вихід з депресії або «світло вкінці тунелю»

Ваш психологічний стан приходить в норму, відкриваються нові можливості, які ви використовуєте.

5 Етап – Дієвий

Ви розумієте, що добре і погане є в кожній країні. «Еміграцію можна порівняти з втратою близької людини. Це випробування. Емігранти інколи говорять: «В Україні нема що робити. Дороги погані, влада теж». Насправді це такий механізм захисту – якщо все погано, то не потрібно жаліти за цим», – пояснює психотерапевт.

Кожен крок емігранта має відповідати Вашим бажанням. І тоді 5 етапів адаптації стануть основою для успіху!

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(6 голосів)

Також буде цікаво: