Кіборги вмирали з піснею «Гуцулка Ксеня»…
Своєю тужливістю, отою високістю, що крає небо, вона, мабуть, донеслася до заокеанського Клівленда в штаті Огайо у США, де похований автор легендарної пісні Ярослав Барнич. Сьогодні в нього День народження: 125 років тому в селі Балинці неподалік Коломиї батьки раділи з’яві хлопчика на світ з Божого благословення…
Ярослав Барнич – епоха української культури у сув’язі з розвитком європейської. І американської також! «Золота батута», що є найвагомішою нагородою, – підтвердження цього.
Його ім’я назавжди вкарбоване в історію Гуцульського ансамблю пісні й танцю (Івано-Франківськ), який він створив 1940 року. Ярослав Барнич – жива легенда для Українського хору імені Тараса Шевченка (Клівленд) за своїми імпрезами. Перші українські оперети його авторства, зокрема «Гуцулка Ксеня» та «Шаріка», увічнили його унікальний талант у світовому мистецтві. Але найкраще знають Ярослава Барнича за піснею «Гуцулка Ксеня», яку він написав 1932 року. За її магнетизм, магію, отой широкий діапазон для розкрилення душі і щему в серці, що не можна пояснити словами… Це як дотик до оголеного нерва, як блискавиця на розсічення, як струм, що пробиває серця закоханих… Власне «Гуцулка Ксеня» й писалася з любові! Лише так народжуються шедеври!
Тривалий час ця пісня була заборонена. Ні, в ній немає слів, які споганювали б радянський лад. Переляк ішов від її мелодії, від того гуртування людей, якого боялася влада. Будь-яка: польська, австрійська, угорська, московитська… Бо була чужинського, загарбницькою, україноненависною… У ній учувався високий дух українського січового стрілецтва! Ярослав Барнич увібрав у себе його відвагу, звитягу й непереможність. У себе й у пісню, що стала народною.
Щоб знеславити автора, а заодно посіяти розбрат між українцями, пустили в хід найогидніше, притаманне ворогам, – сварку між двома талановитими творцями пісень: начебто «Гуцулку Ксеню» написав не Ярослав Барнич, а Роман Савицький. Прикро, що й дотепер тривають спровоковані чвари. Я довіряю глибоким дослідженням світлої пам’яті Степана Пушика, його спеціальним зустрічам у США з родиною геніального композитора. Відомий письменник і неперевершений знавець давнини України однозначно ствердив: пісню «Гуцулка Ксеня» створив Ярослав Барнич. Згодом на її основі він написав однойменну оперету, якою гучно заявив у мистецькій Європі про модерну українську культуру.
Сьогодні пісню «Гуцулка Ксеня» виконує багато солістів та колективів. Збереглися також давні записи. Мені подобається, як співає її Василь Зінкевич. Ніжно, з отою генетичною українськістю, що перехоплює дух.
Гарно, осучаснено й захопливо вона звучить у виконанні гурту Randevu.
Але у фільмі «Кіборги. Герої не вмирають» режисера Ахтема Сеїтаблаєва «Гуцулка Ксеня» – це надрив, це та височінь надлюдських почуттів, від яких ридаєш ридма…
З цією піснею кіборги йшли на смерть, захищаючи Донецький аеропорт від сучасної навали Росії… Запропонував її виконавець ролі одного з головних героїв В’ячеслав Довженко.
Серпень і виконує «Гуцулку Ксеню» в передсмертному патріотичному пориві з побратимами… Драматизм мелодії після героїчної загибелі кіборгів викочує сльози рікою… Ось у чому непереборна сила пісні Ярослава Барнича! Ось чому «Гуцулка Ксеня» була, є й буде вічною! Як кохання! Як Україна!