«Бал-маскарад» Джузеппе Верді у Львівській опері: сонце, тепло та спецефекти Культура Найактуальніше 

«Бал-маскарад» Джузеппе Верді у Львівській опері: сонце, тепло та спецефекти

Оперу «Бал-маскарад» Верді у Львівській опері ставлять з 2005 року. За цей час з’явилося багато фото та навіть тизер опери на сайті театру. Музичний супровід – перші акорди з арії Ренато, де той звинувачує свого найвірнішого друга у зраді. Враження у глядачів зазвичай блискучі, адже справжній бал-маскарад на оперній сцені змальований надзвичайно майстерно. Щоправда, він постає лише в останній, третій дії. А до того споглядаємо драматичні події, які й призвели до вбивства на балу.

Фрагмент постановки
Фрагмент постановки. Фото із сайту Львівської опери

Сюжет опери можна легко подивитися в Інтернеті, тому переповідати його сенсу немає. А постановка Львівської опери заворожує веселковим каскадом подій, котрі змінюють одна одну зі швидкістю світла. Декорації вражають грандіозністю та чудово пасують до стилістики музичної драми Верді. Адже той – справжній майстер психологізму у операх. Дивитись «Бал-маскарад» неможливо без жалю до кожного персонажа, навіть фрагментарного. Шкода Ріккардо, що через фатальну помилку так мало пожив. Його шляхетне серце прощає свого вбивцю. Шкода Амелію, яка розривається між почуттями любові до Ріккардо та відданості до Ренато, свого чоловіка. Шкода Ренато, котрий переживає болісну подружню зраду та ревнує настільки сильно, що зважується приєднатися до змовників та вбити свого суперника. До словах, в операх є своєрідне правило. Якщо тенора зрадила героїня, він убиває її. Баритон вбиває суперника. А бас – обох. Ось і тут Ренато вбиває суперника. Шкода Самюеля, у якого Ріккардо відібрав замок. Шкода Тома, чийого брата Ріккардо вбив. Шкода Ульріку, якій загрожує вигнання за її чаклунство. Шкода взагалі всіх. Ця опера наповнена глибоким психологізмом та співчуттям до кожної людини, що є дійовою особою опери. Тому що людське серце таке непевне та нещасне від всіх ударів долі.

Щодо виконання та інтерпретацій: тут все дуже добре. Найяскравіший персонаж – Ренато, як воно й має бути. Зраджений чоловік, він болісно ревнує, а його ревнощі виливаються у жадання вбивства. Другий за яскравістю персонаж – Оскар, сонячний і веселий паж. Він відтінює інших драматичних персонажів опери. Оскар дуже осяйний, наповнює оперу чимось схожим до бризок шампанського. Третій харизматичний персонаж – це Амелія, стражденна жінка, котра зраджує свого чоловіка, адже покохала його найкращого друга.

Режисерська робота вражає різноманітністю та водночас консервативним підходом до постановки опери. Костюми цілком традиційні, приблизно епохи кінця XVIII століття, особливо костюми головного героя – графа Ріккардо, губернатора Бостона. У деяких постановках його називають Густавом, королем. Адже взагалі весь сюжет опери базується на вбивстві короля Швеції, якого так і звали – Густав. Але у цій постановці імена змінено відповідно до традиції Верді. У лібрето вони мають італійсько-американські імена, особливо Амелія.

До слова, щодо персонажа Амелії. Колись вона любила свого чоловіка, Ренато. Про це свідчить те, що у них є маленький син, якого Амелія дуже любить, бо то ж її рідна дитина, до того ж – єдина. І те, що він від Ренато, не зупиняє її. Вона продовжує поважати свого чоловіка та дбає про його честь. Вона не хоче заплямувати його добре ім’я. Тому благає Ріккардо про пощаду. Вона просить його, щоб кохання їхнє не нанесло нікому шкоди.

Фрагмент постановки.
Фрагмент постановки. Фото із сайту Львівської опери

Про персонажа Ренато можна сказати, що він пристрасно любить свою дружину, але й піклується про власну честь. Коли він дізнається про зраду Амелії, дуже болісно її переживає. Аж так, що присягається вбити Ріккардо власною рукою. Ренато – нещасна людина, що намагається самоствердитися за рахунок інших. Він жадає крові та отримує її. Щоправда, після скоєного Ренато розкаюється, а його навіть не затримують, бо Ріккардо просить його відпустити. Ренато шокований, бо не чекав від колишнього друга такої великодушності. Це надзвичайно складний персонаж, психологія його найпроблематичніша у всій опері. Його навіть можна назвати найцікавішим персонажем. Він, можна сказати, завжди був героєм, був ладен вмерти за свого найвірнішого друга й начальника (Ренато – секретар Ріккардо). Але коли він дізнався, що Ріккардо намагається відібрати у нього найдорожче, що було в його житті, просто втрачає глузд через свої неосяжні ревнощі. Він ревнує Амелію, бо сильно любить її. Його почуття навіть сильніші, ніж у Ріккардо, бо любов Ренато нерозділена, тож він сам несе цей тягар, що мав би бути «розділеним» на двох.

Персонаж Ріккардо – на перший погляд, поверхневий та легковажний. Він все віддає заради кохання до чужої дружини, а його взагалі у житті цікавить лише те, чи любить його Амелія. Коли він дізнається, що любить, йому зносить дах. Він чинить нелогічно, коли його попереджає Амелія про вбивство, яке тому загрожує – Ріккардо просто не збирається нікуди тікати. Його цікавить лише, що Амелія його кохає.

Тим часом персонаж Оскара серйозно хвилюється за Ріккардо та найбільше переживає за його життя. А між тим зайнятий пісеньками та різними витівками. Щоправда, саме він видає Ріккардо, коли Ренато просить його про це. Хоча спочатку співає цілу пісеньку про те, що не видасть імені у жодному разі. Оскар зробив це не зі зла – він знав, що Ренато є другом Ріккардо та нічого йому поганого не зробить. Як же Оскар помилявся…

Фрагмент постановки
Фрагмент постановки. Фото із сайту Львівської опери

Про персонажів та інтерпретації. Партію Ріккардо у постановці Львівської опери 12 січня 2019 року виконував заслужений артист України Роман Трохимук, партію Ренато – лауреат міжнародних конкурсів Андрій Бенюк, партію Амелії – лауреатка міжнародного конкурсу Тетяна Оленич, партію Оскара – Наталія Курильців, партію Ульріки – заслужена артистка України Наталія Дацько, партію Самюеля – Дмитро Кокотко, партію Тома – Роланд Марчук, партію Сільвано – Руслан Феранц.

Найкраще показав себе Андрій Бенюк у партії Ренато. Його голос, мужній, сильний та темний, чудово пасував буремній натурі Ренато. Ренато був справжнім чоловіком, котрий переживає та любить так сильно, що на сцені вирують пристрасті. Він доволі стримано грав, але голосом передавав всі відтінки переживань героя. Також у нього дуже гарні низькі ноти та добре поставлені верхи. Хоча низькі ноти йому все-таки вдаються краще, як чи не кожному драматичному баритону. Ріккардо у виконанні Романа Трохимука володіє теплим голосом, сповненим нюансів. Гра його також прониклива та цікава. Амелія Тетяни Оленич – сильне міцне драматичне сопрано, сповнене пристрастей. Її натура – буремна, як і у Ренато. Оскар Наталії Курильців – сонечко, вона є володаркою сріблястого колоратурного сопрано, тож Оскар вийшов таким, яким і замислювався: сонячним і яскравим, котрий своїм світлом трохи скрашує загальну драматичну картину. Ульріка Наталії Дацько – справжня чаклунка, з густим темним меццо-сопрано, навіть близька до контральто (як і прописано у клавірі). Вона зловісна і драматична, справжня провидиця. Самюель і Том також виразні персонажі. Сільвано було не дуже добре чути, коли він стояв далеко від краю сцени. Але загалом всі інтерпретації у Львівській опері того вечора були вдалими.

Спецефекти також були. І доволі багато, скажімо, у сцені дуету Амелії та Ріккардо. За всіма правилами жанру музичної драми це – любовний дует, трохи притишений атмосферою цвинтаря. Також багато спецефектів глядачі спостерігали в оселі Ульріки.

Загалом дуже естетична постановка. Рекомендуємо до перегляду всім естетам та любителям музики Джузеппе Верді.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 голосів)

Також буде цікаво: