ZENYK ART GALLERY. Мистецтво тут не на п’єдесталі, воно поруч, у полі досяжного

У період воєнного потрясіння культурні інституції перетворюються з демонстраційного простору на середовище рефлексії, зцілення й діалогу. ZENYK ART GALLERY – яскравий приклад такої трансформації. Розташована в історичному Львові ця галерея – не лише майданчик сучасного українського мистецтва, а й символ безбар’єрності – фізичної, соціальної, емоційної. Вона відкрита у 2025 році і заснована бізнесменом Зіновієм Козицьким на честь свого онука Зеника, який передчасно пішов із життя. Галерея народилася з втратою, водночас відкриваючи можливості для нових зустрічей: між поколіннями, спільнотами, ідентичностями. Саме тут мистецтво стає не мовою еліт, а мовою кожного – тим шепотом, що долає страх, тишу і навіть війну.

«Наша галерея – це безбар’єрний простір як у фізичному, так і у ментальному розуміння. Простір, який не відлякує людину. Простір, у якому ти перебуваєш органічно», – розповідає Катерина Жданова, медіаторка ZAG і студентка-магістрантка культурології.

Ці слова не просто озвучують концепцію, вони підкреслюють прагнення нового підходу до музейної справи в Україні.

«Маленький принц» – перша велика розмова

Перший мистецький проєкт галереї – виставка «Маленький Принц» – захоплює багатоголоссям тем і почуттів. Вона присвячена дітям: тим, хто залишився вдома і тим, хто вимушено поїхав; тим, кого торкнулася окупація, полон, втрата, і тим, кого оберігають хмарини.

«Це не тільки виставка про дітей, як може здатись на перший погляд, – зазначає Катерина. – Це виставка про нашу внутрішню дитину, про стани вразливості, мрійливості, відкритості, які ми часто губимо в дорослому житті».

На стінах галереї – твори таких митців, як Іван Марчук, Влада Ралко, Арсен Савадов, Сергій Савченко, Олег Тістол та інших. Їхні роботи поєднані емоційними й концептуальними лініями — мікротемами, історичним відлунням, особистими архетипами. Тут зібрані картини різних стилів, жанрів, поколінь. Поруч із кожним мистецьким твором розміщений текст, підготовлений мистецтвознавцем. Він допомагає глядачеві зорієнтуватися у змісті, контексті та авторському задумі. Це своєрідний місток між твором і людиною. На мій погляд, саме так і має працювати сучасне мистецтво – не закриватися у власній елітарності, а запрошувати до діалогу. Дати можливість кожному зрозуміти, замислитися, пережити. Бо навіть якщо людина вперше в житті зайшла до галереї, вона не повинна почуватись «не на своєму місці». Навпаки, вона має знайти щось важливе для себе.

«Ми не диктуємо, як треба розуміти твір. Саме тому щоразу, коли я проводжу екскурсії, то запитую: що ви відчуваєте? Які думки виникають? Бо нас цікавить не лише те, що сказав художник, а й те, що чує глядач», – наголошує медіаторка.

Інклюзивність у ZAG

ZAG – перша в Україні галерея, яка серйозно заявила про себе як безбар’єрний простір. Доступність тут продумана до деталей, як у буквальному, так і в символічному сенсі. До галереї можна дістатися різними шляхами: ліфтом чи сходами, залежно від потреб і можливостей відвідувача. Всередині багато світла й повітря, що робить перебування комфортним для всіх, зокрема для людей з інвалідністю, сімей із маленькими дітьми чи візочками.

«Я проводила екскурсії для людей з ампутованими кінцівками. Вони на власному досвіді розповідали чи комфортно їм, чи ні та чому», – говорить Катерина.

У залах розміщені спеціальні таблички з шрифтом Брайля для незрячих відвідувачів, що дають їм змогу орієнтуватися в експозиції й отримувати базову інформацію про твори. Ба більше, команда галереї подбала про створення тактильного досвіду – поруч із деякими роботами розміщені глиняні реконструкції картин. Завдяки цим об’ємним моделям люди з порушеннями зору можуть буквально «доторкнутися» до мистецтва, відчути композицію, форму.

Простір для всіх: без винятків і умовностей

У перші тижні після відкриття простір заповнювали різні відвідувачі: школярі, люди поважного віку, військові, студенти, мистецтвознавці. Об’єднувало їх одне – пошук тиші, сенсу й краси у світі, де надто часто звучить шум війни й тривоги.

«Неодноразово казали, що наша галерея – продукт масовий. Я вважаю це перевагою, адже ми свідомо зменшуємо дистанцію між відвідувачем та мистецтвом», – зазначає Катерина Жданова.

Принцип відкритих дверей тут реалізується не як гасло, а як щоденна практика. Сюди приходять із дітьми, з домашніми улюбленцями, навіть песики стали «постійними гостями» галереї. Як із усмішкою зазначає медіаторка, вона вже має чималу колекцію фотографій різних порід.
Але головне – це атмосфера прийняття. У ZAG кожна дитина може відчути себе вільною, кожен відвідувач – бажаним. Тут передбачений дитячий куточок, де дитина може розмальовувати, гратися з іграшками або просто перепочити від візуального потоку мистецтва. І хоч подібного прагнуть багато інституцій, саме тут відкритість стала не наміром, а реальністю. Галерея цілеспрямовано залучає широку аудиторію, поступово формуючи звичку сприймати мистецтво з раннього віку – без страху, напруження та умовностей.

«Часто люди приходять просто зробити фото. Але перед фото – вони бачать картину, читають підпис, забирають із собою бодай одне ім’я», – ділиться Катерина.

Саме ця відкритість уособлює гуманізацію мистецтва. Це про повагу до глядача, незалежно від його досвіду, освіти чи бекграунду. Адже мистецтво не потребує перекладача – воно говорить з кожним своєю мовою, якщо тільки дати можливість цьому голосу прозвучати.

Знання між рядками мистецтва

Одним із впізнаваних елементів візуальної айдентики ZENYK ART GALLERY стала деталь, яку не завжди помічають одразу – стилізована книжкова полиця на фасаді будівлі. Проте саме вона є логотипом простору й несе в собі важливий смисловий код.

«Часто, коли проводжу екскурсії, я питаю: чи здогадалися ви, що на фасаді галереї зображена книжкова полиця? – усміхається Катерина Жданова. – Саме ця полиця символізує наше прагнення, щоб сучасне мистецтво не просто виглядало ефектно, а говорило – про ідеї, філософію, меседж. Сьогодні в усьому світі дедалі більше значення надається авторському арт-стейтменту. Важливо не лише що зображено, а що саме цим сказано».

Так логотип галереї перетворюється на візуальну метафору: мистецтво – як знання, розмова, текст, який можна прочитати.

До того ж, у ZENYK ART GALLERY мистецтво не обмежується лише візуальним досвідом, воно продовжується у слові. У читальній залі галереї зібрані книжки різних митців.

«Наприклад, ви можете побачити роботу Петра Гуменюка у нашій експозиції, а потім на книжкових полицях знайти зібрання усіх його творів», – додає Катерина.

Тут кожен охочий може сісти у зручне крісло, взяти до рук книгу й дізнатися, що стоїть за візуальними образами: які ідеї, які етапи сумніву й пошуку, які джерела натхнення.

Читальна зала – не архів і не музейний фонд. Вона доступна і відкрита. У цьому також виявляється безбар’єрність ZAG – інтелектуальна, культурна. Мистецтво тут не на п’єдесталі, воно поруч, у полі досяжного. І саме тому його хочеться слухати і споглядати.

Мистецтво в часи війни – не втеча, а свідомість

У той час, коли Україна виборює свою незалежність на полі бою, залученість культури не менш важлива. Ця галерея є доказом того, що нове українське мистецтво не тільки живе, а й творить нові сенси: відкриті, чесні, глибокі.

ZENYK ART GALLERY – це приклад того, яким може бути мистецький простір у XXI столітті: відкритим до людини, життя, болю й надії. Простором, що говорить. Простором, що чує. Простором, у якому хочеться залишитись ще трохи – аби зрозуміти, пережити, відчути, набратися сил.