Розмова з Богом

Мені наснився Бог… Я гуляла нічним середмістям і раптово почула грім – перший весняний грім. Чомусь в ньому вчувалися звуки церковних дзвонів, як на гаївках у селі… Страшне чорне небо вмить розкололося навпіл срібною блискавкою, осяялось… З нього по стареньких, вже порепаних дерев’яних східцях, сходив Бог, такий, як на бабусиній іконі. Чомусь промовляв до мене татовим голосом. Я вклякла, почала щиро молитися. Щиро – не виходило, – страх паралізував душу. Ноги підкошувались, руки тремтіли, чоло вкрилося краплинками холодного поту; опустила голову, закрила очі, в них – мурашки… Мимовільно відчула на…

Читати далі