blog 1

Іван Франко не любив пам’ятних дат зі свого життя. 2026-й – ювілейний для нього, для нас. У серпні з колосків жита викладемо «170», а в травні сльозами скропимо «110». І між цими округленими цифрами – ще одна: «60». За академіком Володимиром Качканом, і на цій «довжелезній звилистій дорозі суспільно-літературного й науково-просвітницького подвижництва Іван Франко протоптав міріаддя стежок…». Український геній не любив і премій. Номінований на Нобелівську найвищу світову літературну відзнаку, він не отримав її через передчасну смерть… Доля розпорядилася так, що тепер премій його славного імені сягає до десятка. Мають…

Спочатку хотіла назвати свої роздуми про вибрані вірші Володі Магдисюка-Менькача «Турія. Декалог» – «Архітектоніка високості слова». Потім змінила заголовок. До цього спонукала постать автора. Дух згромаджує знання і переконання, характер і темперамент… Саме він надає енергію слову. Збірка поезії має ще один суспільний штрих. Вона побачила світ 2021 року завдяки старанням відомої журналістки Ніни Долінчук. Вона не лише її літературний редактор та коректор на волонтерських засадах, але й організатор доброчинців для друку видання. Засадничість у цілісності Ми звикли до імені «Володимир». Поет залишив право на «Володя». Не треба поправляти й…

Поезія народжується у тиші. На самотині. Тоді, коли розмовляєш з Богом Його Словом… «Сповідь вітрєка» коломиянина Мирослава Лазарука – це та високість її духу, від якого серцю стає легко, зболеному російсько-українською війною та застиглому в чеканні справедливого миру. Особливість поетичної книги з працею спраглої до молитов і життя душі автора впродовж десятьох років (2014–2024) у тому, що відроджує давню гуцульську мову, ту, що з високих Карпат… Штрихи до творчого портрета Мирослава Лазарука – це пізнання людяності, устремління до гармонії життя без воєн, сакральність у небесному й земному. «Де треба воювати, важчают…

Нещодавно вийшла у світ книга публіцистики Лариси Івшиної «Неочевидне», яка стала підсумком-свідченням потужної 25 річної інтелектуальної праці головного редактора всеукраїнської газети «День». Книжка вибраної есеїстики Лариси Івшиної «Неочевидне» містить вже від початку могутній життєтворчий потенціал. Її підзаголовок – «Думки щасливого Сизифа». Погодьтеся, що міф про Сізіфа чи Сизифа (теж красномовно, погодьтеся – два «і» чи два «и») завжди відсилає до нелюдських терпінь царя, що був покараний богами і мусив постійно котити на гору камінь, який завжди скочувався вниз. Альбер Камю назвав царя Сизифа «щасливим», маючи на увазі урочисту святість, екзистенційну…