Канадійська Україна Олекси Булавицького Діаспора 

Канадійська Україна Олекси Булавицького

Творчий спадок Олекси Булавицького (1916–2001), митця народженого в Україні, але вихором повоєнного лихоліття закинутого до США, є здобутком не лише українців – великі колекції його картин зберігаються в американських та канадських родинах і установах, у приватних колекціях. Але найголовнішим досягненням митця стало те, що він повернув Канаді Україну…

Олекса Булавицький в майстерні за роботою
Олекса Булавицький в майстерні за роботою

Постійно мешкаючи в американському Міннеаполісі, в середині 50-х років минулого століття Олекса Булавицький вирішив провідати своїх давніх знайомих, що замешкали у Канаді. Чималу відстань запланував подолати автівкою. Оскільки живописець цікавився історією української еміграції, то вирішив поглянути на ті місця, де селилися перші українські скитальці. Митець не надто вірив, що їхні сліди ще залишилися недоторканими і зберегли свій первозданний вигляд. Яким же було його здивування, коли на англомовній карті виявив містечка з такими незвичними для англосаксонського світу назвами, як Хутір Сірка, Хутір Ольга, Нью-Київ, українські колонії Олеськів, Ярослав, Шевченко…

Ще більший подив викликали в художника краєвиди тих населених пунктів – білі хатки під почорнілими солом’яними стріхами. Олекса Булавицький спочатку подумав, що це спеціально сконструйовані для кінозйомок декорації. Однак з’ясувалося, що в таких помешканнях і надалі живуть українські поселенці. Здебільшого, це були люди старшого віку. Їхні діти перебралися у великі міста, а діди та бабусі продовжували залишатися у маленькій Україні, яку створили в Канаді своїми руками і в якій радо зустрічали дітей та онуків.

«Стара українська хата. Манітоба, Канада, 1970-ті рр.»
«Стара українська хата. Манітоба, Канада, 1970-ті рр.»
«Зелена вантажівка»
«Зелена вантажівка»

«Коли я побачив поселення Сірко, я не міг стримати своїх почуттів: тут, у центрі американського континенту, в мої очі просто дивилася Україна. Своїми хатами і стодолами, ворітьми і тинами, своїми церквами і дзвіницями», – ділився враженнями митець. Захопившись, як то кажуть, натурою, Булавицький створив цілу серію картин, переніс на полотно кілька десятків не окремих об’єктів, а фактичних етнографічних пам’яток: старі, ушкоджені часом і природою церкви, перші хати-землянки, цвинтарі… Відтоді митець, тільки-но випадала вільна днина, вирушав до Канади, прихопивши все необхідне для малювання. Вислідом цих поїздок стало понад п’ять десятків картин та етюдів, серед яких «Хата в околиці Сірко», «Старе обійстя», «Занедбана хата».

Картини про українських піонерів Канади – це живе свідчення того, яким важким було становлення українства на чужині, як свідомо українські поселенці ставилися до збереження національних традицій та звичаїв не лише в мові і релігії, але й у повсякденному побуті. Як зазначає мистецтвознавець Марина Марченко, «етнографічні пейзажі Олекси Булавицького – це пронесена через відстані та десятиліття любов до української культури, до кожної подробиці народного побуту, що зникає з плином часу, але збереженої на далекій канадській землі».

Після виставки картин, присвячених українським піонерам у Канаді, яка відбулася в Торонто, всі змальовані і вцілілі об’єкти були взяті під охорону державою. Так Канада отримала чи не найбільші у світі українські етнографічні музеї.

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(5 голосів)

Також буде цікаво: